Законопроект № 9088 розроблявся у зв'язку з тенденцією середовища банківських установ наполягати на зміні умові раніше укладених договорів, що в першу чергу спрямоване на підвищення процентних ставок.
Під час обговорення члени комітету акцентували увагу на укладенні Головного науково-експертного управління ВР. Передусім, експерти звернули увагу на те, що назва проекту не відповідає його змістуоскільки в нім регулюються питання захисту прав усіх категорій боржників в кредитних зобов'язаннях, а не тільки споживачів фінансових послуг.
Управління, зокрема, не підтримує надання заставникові права на викуп предмета запорукияким забезпечено зобов'язання за кредитним договором. Експерти вважають, що в цьому випадку предметом викупу виступає майно, що належить самому заставникові (якщо він не є майновим поручителем), і він укладатиме договір купівлі-продажу з самим собою, що не відповідає природі такого договору. Окрім цього, слід врахувати, що реалізація предмета запоруки здійснюється тільки у разі невиконання боржником основного зобов'язання, яке забезпечене цим предметом. У цих умовах з точки зору нормального цивільного обороту заставник, який має гроші на викуп предмета запоруки, повинен направити їх на виконання основного зобов'язанняоскільки це означатиме припинення запоруки і зняття з предмета запоруки обмежень відносно розпорядження ним.
З точки зору забезпечення прав кредитора Управлінням також не підтримується витягання із ст. 591 ГК частини 4, згідно якої у разі, якщо сума, отримана від реалізації предмета запоруки, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, яка бракує, з іншого майна боржника. Експерти відмічають, що діюча редакція цієї статті дозволяє встановлювати виключення з цього правила як договором, так і законом.
Крім того, в проекті пропонується визначити істотні умови кредитного договору шляхом внесення відповідних змін до частин 2 ст. 345 Господарського кодексу і ст. 1054 Цивільні кодекси. Проте, з точки зору законодавчої техніки, одне і те ж питання не може регулюватися в двох різних законодавчих актах, оскільки окрім зайвого подвоєння нормативного матеріалу, це може привести до неузгодженості між відповідними законодавчими актами. Тому експерти пропонують обмежитися визначенням істотних умов кредитного договору тільки в ст. 1054 ГК, доповнивши проект виключенням ст. 345 ГК частини 2.
За інформацією прес-служби ВР.
