14 квітня набув чинності Закон України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі в статутному капіталі банків, в капіталізації яких взяла участь держава" від 15 березня 2012 року № 4524 - VI (далі - "Закон"). Законом визначені основні положення відносно продажу пакетів акцій банків, які були фактично націоналізовані Україною під час кризи в 2009 році, - "Родовид Банк" (доля держави - 99,99%), банк "Київ" (99,94%) і Укргазбанк (92%).
Законом встановлені ключові положення по організації продажу пакетів акцій банків - що є об'єктом, хто і як бере участь у продажу, порядок оформлення результатів продажу. Проте порядок проведення конкурсу на придбання пакетів акцій банків, чіткі вимоги до учасників, звітність по проведенню конкурсу мають бути розроблені Кабінетом Міністрів.
Закон важливий для інвесторів, потенційно зацікавлених в придбанні рекапіталізованих банків, оскільки передбачений в нім порядок відрізняється від звичайної процедури приватизації держмайна. Слід зазначити такі особливості продажу пакетів акцій банків :
По-перше, акції банків, якими володіє держава, продаються пакетами без дроблення. Пакет визначений як частина акцій в статутному капіталі банків, яка враховується на рахунку в цінних паперах у хранителя. Якщо в пакет на рахунку у одного хранителя входять усі акції банку, що належать державі, то продаж можливий тільки одному стратегічному інвесторові. Закон прямо не передбачає можливості придбання пакету двома або більше учасниками конкурсу. Таким чином, обмежена можливість участі інституціональних інвесторів у продажу пакетів акцій банків, що може привести до подальшої концентрації на ринку банків.
По-друге, обов'язковим учасником продажу є радник по продажах пакетів акцій банків, послуги якого закуповуються згідно з процедурою державних закупівель. Функції радника - оцінка пакетів акцій банків, надання рекомендацій відносно проведення і підготовки плану продажу, відбір стратегічних інвесторів, проте повний перелік повноважень радника буде визначений Кабінетом Міністрів. Радником може бути інвестиційний банк або міжнародна юридична компанія або їх об'єднання. Закон визначає досить високі вимоги до такого радникау тому числі:
- мінімум двадцятирічний досвід консультування держав з питань продажу державних банків / банків з долею держави і супровід відповідних договорів, у тому числі не менше п'яти років такого досвіду в Центральної і Східної Європи;
- представництво в Україні і мінімум в шести країнах Європейського Союзу - така вимога не зовсім зрозуміло, і дуже обмежує число осіб, потенційно зацікавлених в участі в продажах пакетів акцій банків в ролі радника;
- відсутність кредиторських вимог банків; і інші.
По-третє, обмежено число стратегічних інвесторів. Такими не можуть бути:
- особи, які на момент капіталізації банків володіли істотною участю в таких банках;
- особи, зареєстровані в державах, внесених Кабінетом Міністрів в список офшорних зон;
- особи, зареєстровані в державах, внесених FATF в список країн, які не співпрацюють у сфері протидії відмивання прибутків, отриманих злочинним шляхом;
- радник по продажах пакетів акцій.
По-четверте, Закон передбачає випадки проведення конкурсу на продаж пакетів акцій в два етапи. Так, спочатку радник проводить оцінку пакетів акцій (з урахуванням ринкової вартості, поточного фінансового стану, і так далі). При цьому з тексту Закону виходить, що така оцінка неостаточна, а носить рекомендаційний характер - Міністерство фінансів з урахуванням оцінки визначає початкову вартість пакетів акцій. Рішення про двохетапне проведення конкурсу приймається, якщо визначена радником вартість нижча за номінальну вартість усіх розміщених акцій банків. У такому разі на першому етапі пакети акцій банків пропонуються до продажу за початковою вартістю, рівною номінальною вартістю. Якщо на участь в конкурсі не буде отримано жодної заявки, проводиться другий етап, на якому початкова вартість пакетів акцій банків - це вартість, визначена в результаті оцінки.
В цілому, ухвалення Закону може виявитися позитивним для придбання пакетів акцій банків інвесторами, тому як порядок відображає бачення державою процесу продажу, а інвесторам буде простіше працювати за чіткою процедурою. В той же час, сам Закон не прописує процедуру конкурсу, на відміну від інших етапів продажу пакетів акцій, а покладає її розробку на Кабінет Міністрів. Такий крок незрозумілий, оскільки Закон вже передбачений для окремого випадку - продаж акцій саме тих банків, які були рекапіталізовані Україною в умовах кризи. Розумно було б передбачити усі істотні аспекти такого продажу в одному акті. До того ж, суб'єктний склад учасників продажу пакетів акцій є новим для угод такого типу (продаж державного майна на конкурсній основі) : в ролі продавця діятиме Міністерство фінансів, а не Фонд державного майна; з'являється радник по продажах пакетів акцій банків - виникає питання по ефективності організації усього процесу.
Олена Шинкаренко, юрист ЮФ Ulysses
