Конституційний Суд України оприлюднив своє рішення, винесене 25 квітня 2012 року в справі за конституційним уявленням громадянина Шаповалова Олексія Леонідовича відносно офіційного тлумачення положень пункту 20 частин першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2 і 8 частин третьої статті 129 Конституції України.
Олексій Шаповалов просив Суд роз'яснити можливість касаційного оскарження визначень судів першої і другої інстанції про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судових рішень.
Можливість оскарження визначень судів, що змінюють спосіб і порядок виконання судових рішень (тобто що задовольняють заяви, а не що відмовляють заявникам) закріплена в згаданому пункті 20.
Конституційний Суд порахував, що заява про відмову в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судових рішень таки підлягає касаційному оскарженню, а положення статей 106 і 11-13 не містять заборони на таке оскарження.
При цьому в мотивувальній частині рішення КСУ підкреслюється, що зміна способу і порядку виконання судових рішень є ефективним процесуальним засобом, що гарантує виконання судового рішення. А відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є таким, що становить права на доступ до суду.
Виконання рішень, винесених будь-яким судом, розглядається в цілях статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод як невід'ємна частина судового розгляду (см рішення у справі ЕСПЧ "Шмалько проти України").
