Причини участі України в міжнародних спорах

В процесі обговорення цієї теми спікерами виступили: начальник управління представництва інтересів держави в міжнародних і іноземних судах Міністерства юстиції України Олена Трапезниковапартнер, юридичної фірми "Саенко Харенко" Тетяна Слипачука також партнер лондонського офісу юридичної фірми White&Case Майкл Полкингорн.

В порівнянні з іншими державами, Україна досить часто виступає стороною в спорах, які розглядаються в міжнародних судових інстанціях. Як відмітила Олена Трапезникова за станом на сьогодні, Міністерство юстиції України веде захист держави в міжнародних судових органах по 13 активним справам. Приблизно половина з цих справ - інвестиційні спори. У свою чергу Олена Трапезникова відмітила, що на сьогодні Україна уклала близько 70 двосторонніх угод про взаємний захист інвестицій.

За словами Тетяни Слипачук, на території дії нашого законодавства існує ризик, коли дії державних установ і інституцій можуть бути фактично віднесені до дій держави. Йдеться про ті підприємства, де держава є акціонером і власником, в якому воно визначає рішення, приймає їх на рівні членів правління. "Тобто держава є присутньою як орган управління цих, фактично, суб'єктів частки права"- відмічає пані Слипачук.

За її словами, іноді держава, стверджує контракт і таким чином дає згоду на арбітражну обмовку. У інших випадках - держава аж ніяк не бере участь в контракті, останній не підписаний ніким з держслужбовців, а представники влади не з'являються навіть перед іноземними контрагентами, щоб цим продемонструвати, що за спиною цієї угоди, фактично коштує держава. "У таких ситуаціях держава дуже часто з'являється опосередковано. А перед арбітрами і юридичними радниками стоїть дуже складне завдання - оцінити кожну конкретну ситуацію"- відмічає партнер ЮФ "Саенко Харенко".

"Держава може впливати на розгляд справ зі своєю участю ще до його початку, а саме шляхом якісної, осмисленої правової експертизи того або іншого договору про сприяння і взаємний захист інвестицій. Єдиною рисою, характерною для усіх договорів, є те, що Україна найчастіше дає перевагу саме Міжнародному центру по врегулюванню суперечок. В той же час у більшості договорів спор може бути переданий на розгляд арбітражу ad hoc на підставі арбітражного регламенту ЮНСИТРАЛ або інших правил. Також вказуються інші арбітражі"- відмічає Олена Трапезникова.

У свою чергу вона висловила думку, що арбітражна практика і практика інвестиційного арбітражу не коштують на місці. "Дуже важливо державі йти в ногу з часом, вносити пропозиції, міняти законодавство, щоб через формальні бюрократичні підстави не гальмувався сам процес ефективного захисту"- вважає пані Трапезникова.

При цьому Тетяна Слипачук відмітила, що у більшості ситуацій, які привели до виникнення суперечок, що стосуються України, - проблеми носять затяжний характер. "Тобто вони з'явилися не сьогодні і не учора. Цим проблемам багато років"- вважає партнер "Саенко Харенко". Пані Слипачук стверджує, що Україна сьогодні має шанс переглянути цілий ряд речей для того, щоб зрозуміти, коли і як можна обмежити можливість поширення відповідальності і появу позовів проти держави. "Я говорю про те, що нам варто замислитися про обмеження тому, що це свідчитиме про юридично правильну і грамотну побудову стосунків по об'ємних, таких, що мають державне значення, контрактам. Тобто якщо держава хоче переймати на себе відповідальність - воно повинне це робити усвідомлено"- стверджує Тетяна Слипачук.