Окрім очевидного - обговорення проекту КПК - лейтмотивом круглого столу стала фраза: "Ми нарешті виконаємо зобов'язання перед Радою Європи"у число яких включалася і реформа кримінальної юстиції. Питання в тому: "Як виконаємо"?.
Проект КПК обговорювали у світлі укладень експертів Ради Європи, до яких належать Лорена Бахмайерпрофесор Школи права Мадридського університету, Джереми Макбрайдбарристер, глава Наукового комітету Агенции з основних прав ЄС, Эрик Сванидзеюрист, довгостроковий консультант проектів Ради Європи. Окрім укладень по КПК європейські колеги запропонували також свою допомогу із Законами "Про адвокатуру" і "Про прокуратуру", оскільки у світлі "майже готового" КПК терміново необхідно приймати відповідні нормативні акти. Також, в процесі аналізу норм КПК не обійшли увагою і резонансні політичні процеси в Україніневідповідність яких демократичним нормам відмітив Жозе Мануель Пінту Тейшейраглава представництва ЄС в Україні.
Крім того, експерти відмічають, що роль прокуратури була одним з найбільш спірних питань, і тому європейські колеги підняли питання про створення нового органу, який розслідував би злочини, що знаходяться на даний момент у сфері компетенції прокуратури. У разі створення такого органу можна буде прискорити процес по позбавленню прокуратури права здійснювати досудове розслідування, оскільки зараз на це передбачений термін в 5 років після прийняття КПК.
В цілому ж експерти з Європи приходять до висновку, що кодекс сам по собі непоганий, особливо якщо порівнювати його з діючим. Проте тільки практика застосування норм надалі покаже наскільки він хороший і, що треба буде змінювати в процесі.
Пані Бахмайер відмітила, що 99% зауважень, висловлених ними в експертному укладенні, були враховані. КПК - це стержневий документ дуже складної структуритому, за словами експерта, великим плюсом є той факт, що тепер в процесі судочинства враховуватиметься практика Європейського суду з прав людини. Але, звичайно, є і мінуси. Наприклад, в тексті кодексу некоректно відмічено, що захисник користується правами звинувачуваного і підсудного. У цьому питанні Лорена Бахмайер підтримує Тетяну Варфоломеевуі говорить, що треба поміняти формулювання і вказати, що захисник користується або своїми власними правами, або ж він користується правами від імені обвинуваченого і підсудного.
Андрій ПортновРадник Президента України, керівник Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента України, презентував проект КПК, відмітивши при цьому ряд причин, по яких КПК 1960 року не відповідає вимогам часу. Це, зокрема, звинувачувальний ухил кодексу, наявність умов сприяючих обмеженню прав учасників кримінального процесу, надмірна забюрократизована і так далі "У Україні- відмічає пан Портнов, - кількість виправдувальних вироків не перевищує 1%. Усе це змусило замислитися про такий КПК, який в першу чергу забезпечив би змагальну модель карного судочинства" .
Як особливі досягнення КПК було відмічено позбавлення прокурора і слідчого монопольного права надання доказів (таке право тепер буде дано усім учасникам карного процесу). У числі плюсів нового кодексу також названі скорочення термінів досудового розслідування і тримання під вартою, деформализация процесу, відміна стадії дізнання, установи посади слідчого-судді і тому подібне
"У Україні, - відмічає пан Портнов, - кількість виправдувальних вироків не перевищує 1%. Усе це змусило замислитися про такий КПК, який в першу чергу забезпечив би змагальну модель карного судочинства" |
Одним з гаряче обговорюваних нововведень КПК сталі карна провина, відносно яких планується ухвалити відповідний закон. Розділяти на злочини і провину будуть по ступеню тяжкості. Проте, окремі експерти відмічають, що робити таке розмежування недоцільно, оскільки ті правопорушення, які є менш суспільно небезпечними, існують в полі дії адміністративного права і тому робити щось подібне у рамках карного права не треба.
Як і слід було чекати, проект КПК викликав не лише хвалебні оди, але і критику. Приміром, Юрій Прокопчук з комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, відмітив, що проект КПК розширює повноваження правоохоронних органів, посилює прокуратуру, яка має право нагляду за усіма, але в той же час права втручатися в її діяльність не має ніхто. Також, на думку пана Прокопчука, якщо докази вважатимуться легітимними тільки після визнання їх такими в суді, то навіщо тоді така кількість слідчих? Набагато простіше створити незалежне Національне бюро розслідувань.
Дискусії викликало також питання повноважень Верховного Суду України (далі - ВСУ). Зокрема, Анатолій Редьказаступник Глави ВСУ, відмічає, що необхідно забезпечити право особистого звернення до ВСУ, а також розширити перелік підстав для перегляду ВСУ рішень Вищих спеціалізованих судів. Ключовою проблемоюпан Редька вважає відсутність у ВСУ права законодавчої ініціативи і відсутність права давати керівні роз'яснення судам. Але з таким укладенням не згоден Павло Гвоздикглава Ради суддів загальних судів : "Не треба перетворювати ВСУ на суд першої інстанції куди може звернеться кожен охочий. У такому разі ВСУ буде "завалений" справами як було до недавніх пір, і не зможе забезпечувати свою головну функцію по забезпеченню єдності практики застосування законодавства".
Питання викликав і понятійний апарат майбутнього КПК. Микола Сірий, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецкого НАН України, адвокат, відмічає ряд невідповідностей в термінах і загальних станах. Зокрема:
-нельзя шляхом прийняття КПК перетворити опікуна і опікуна на близьких родичів як їх визначили в проекті;
-принцип диспозитивності класично розуміється, як право розпоряджатися позовом, а не як право використання процесуальних прав;
-чрезмерно переобтяжена конструкція звинувачувальних функцій;
-очень абстрактно виражені гарантії, відсутні конкретні положення;
-слишком велика кількість принципів (22 - ред.), які тільки заплутають усю систему;
Крім того, ускладнили систему доказів, включивши в їх перелік протоколи слідчих і судових дій. При чому, зроблено це було досить "елегантно" - як джерело доказів визначені документи, до числа яких входять ті ж протоколи.
"Треба поспішати, неспішно- говорить пан Сірий, - оскільки інакше, після того, як остаточний варіант кодексу вийде із стін ВРУ, то цілком можливо, що він буде дуже схожий на старий".
Леонід Лобойко, професор кафедри карного процесу Донецького юридичного інституту МВС України, вважає, що передбачене проектом внесення даних в єдиний реєстр - ця все та ж формалізація, від якої неначе хотіли відмовитися, відмінивши стадію порушення кримінальної справи. Також негативним є той факт, що людини, яку затримали за підозрою в здійсненні злочини не доставляють відразу до суду, як планувалося спочатку. Подібна процедура сприяла б запобіганню застосуванню тортур, а також в процесі такого візиту вирішувалося б питання про законність затримання.
Є зауваження і до нової посади слідчого-судді, оскільки, як відмічає Олександр Банчукексперт Центру політико-правових реформ, цю посаду повинні були обіймати усі судді відповідного суду в порядку почергової. Але, згідно проекту, з числа суддею обиратиметься один, строком на 3 року. Експерт вважає, що така "стабільність" відносно посади сприятиме корупції.
В якості підсумків, Андрій Портнов пообіцяв, що вже до березня Україна отримає новий КПК. А також "на черзі" Закон "Про адвокатуру" із законодавчою ініціативою відносно якого, як прогнозує пан Портнов, Президент вийде вже через півтора місяці. Окрім цього, своєї години чекають Закон "Про прокуратуру" і Закон "Про кримінальну провину".
Отже, як відмітив Эрик Сванидзе : "Сподіваюся, що ця нескінченна історія добігає кінця".
Наталія Шныржурналіст порталу ЮРЛИГА
