До парламенту внесений законопроект № 9659 авторства Юрія Одарченко (БЮТ), яким пропонується обмежити підстави для відмови у відкритті конституційного виробництва і конкретизувати вимоги до конституційних звернень.
Зокрема, Закон "Про Конституційний Суд України" пропонують доповнити положенням про те, що КСУ не має права відмовити у відкритті виробництва за конституційним уявленням або зверненням за мотивами недостатньої обгрунтованості представлення (звернення), а також за мотивами недостатнього обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції, законів за умови наявності в тексті представлення (звернення) відповідного обгрунтування.
Автор пропонує конкретизувати терміни конституційного виробництва по окремих його стадіях. Рішення про відкриття виробництва як за уявленнями, так і по зверненнях повинно бути прийнято колегією суддів КСУ впродовж місяця з дня внесення в КСУ. З дня відкриття справи термін виробництва за конституційним уявленням не може перевищувати 2 - х місяців, по конституційному зверненню - 3-х місяців. Діючі норми встановлюють 3 і 6 місячних термінів виробництва за уявленнями і зверненнями соттвтетственно, при цьому терміни винесення ухвали про відкриття виробництва не встановлені.
Проектом також передбачається, що у разі особливої складності справи, за наявності виняткових обставин, провадження у справі може бути продовжене, але не більше ніж на 1 місяць.
Пропонується також встановити, що у разі визнання неконституційним закону, яким були внесені зміни до іншого закону, змінений закон діє в редакції, що існувала до моменту внесення в нього змін.
Більше ясності пропонують внести і в порядок відкриття конституційного виробництва при виникненні суперечок про конституційність в ході загального судочинства. Проект пропонує встановити, що при виникненні питання про конституційність нормативного правового акту, підмета застосуванню у відповідних правовідносинах, суд за власною ініціативою або по клопотанню сторін звертається у ВСУ з проханням про внесення конституційного подання. При цьому сторони також наділяються правом самостійно звернутися у ВСУ. У останньому випадку, виробництво в суді загальної юрисдикції припиняється тільки у разі відкриття конституційного виробництва по нормативно-правовому акту, який підлягає застосуванню при вирішенні суперечки. Процес ухвалення рішення ВСУ про внесення подання обмежується одним місяцем.
Основою для конституційного звернення пропонують рахувати не різну практику застосування норм, а неоднозначність їх змістщо може спричинити або спричинило порушення чиїх-небудь законних прав і інтересів. На підтвердження неоднозначності змісту суб'єкт права на конституційне звернення зобов'язаний обгрунтувати кожного з можливих способів тлумачення і надати документи, що підтверджують існування такого способу тлумачення.
Він може також представити різні за змістом рішення судів або органів державної влади і місцевого самоврядування, прийняті при подібних обставинах. Рішення можуть торкатися як суб'єкта права на конституційне звернення, так і будь-якої іншої особи, за умови, що суб'єкт права на конституційне звернення має підстави вважати, що до нього буде застосована норма, яку він просить розтлумачити. При неможливості отримати вказані підтверджувальні документи, суб'єкт може уявити клопотання про їх витребування.
У пояснювальній записці до законопроекту відзначається, що в останні роки практика роботи КСУ свідчить про небажання суддів розбирати більшість справ по конституційних зверненнях громадян. Абсолютна більшість конституційних звернень навіть не передаються на розгляд колегій суддів - рішення про відхилення звернення приймає керівник секретаріату Суду.
Крім того, на думку автора законопроекту, Суд украй вузько тлумачить право громадян на конституційне звернення.
Згідно з нинішньою практикою, розгляду підлягають тільки звернення, до яких прикладені два протилежних по сенсу рішення вищих судів або ВСУ, крім того, ці рішення повинні торкатися саме суб'єкта звернення.
Навіть у разі, якщо усі ці вимоги дотримані, КСУ часто відмовляє у відкритті конституційного виробництва, виходячи за мотивами того, що він не уповноважений давати рекомендації з правових питань і усувати неузгодженості в чинному законодавстві.
