24 листопада Європейський суд з прав людини оприлюднив рішення в справі "Загородний проти України", яким встановлено порушення пунктів 1 і 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме, права на справедливий суд і права на вільний вибір захисника. Зокрема Суд вказує, що порушенням положень Конвенції являється недопуск в карному процесі в якості захисника підсудного "фахівця в області права", що не має адвокатського свідоцтва.
На думку Суду, залишивши питання про обмеження вільного вибору захисника невирішеним (тобто, не ухваливши закон, що визначає порядок участі юристів, що не є адвокатами, в карному процесі) впродовж тривалого періоду часу, уряд створив ситуацію, несумісну з принципом правової визначеності, закріпленим Конвенцією, і що є одним з основних елементів верховенства права. Відповідно, право заявника на вільний вибір захисника було обмежене способом, несумісним з вказаними положеннями Конвенції.
В той же час, Європейський суд вказав на те, що право на вільний вибір захисника не є абсолютним. Національні суди можуть обмежити право вибору особи, коли є достатні підстави вважати, що це необхідно для інтересів правосуддя. Крім того, не є порушенням Конвенції встановлення законом вимог до захисника про необхідність отримання ним вищої юридичної освіти (п. 39 поділа "Шабельник проти України").
| ЕКСПЕРТНА ДУМКА |
|
Маркіян Мальский, керівник Західноукраїнської філії адвокатського об'єднання Arzinger |
Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Загородний проти України" прокоментував для ЛІГА :ЗАКОН Маркіян Мальский, керівник Західноукраїнської філії адвокатського об'єднання Arzinger, адвокат LL.M., MILE: "У цій справі українські суди відмовили позивачеві в допуску його захисника в карному процесі у зв'язку з тим, що той був не адвокатом, а просто "фахівцем в області права".
Ще 16 листопада 2000 року Рішенням Конституційного суду України було визнано неконституційним положення ч. 1 ст. 44 Карно-процесуальні кодекси України (КПК України), згідно з якими право на вільний вибір підозрюваним, звинувачуваним і підсудним в якості захисника своїх прав не лише адвоката, але і "іншого фахівця в області права", що згідно із законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи, обмежувалися. Як наслідок, 21 червня 2001 року в ст. 44 КПК України були внесені зміни, згідно з якими в якості захисників допускалися також і "інші фахівці в області права".
Проте, законодавець досі не дав визначення терміну "фахівці в області права", що на практиці привело до такого стану речей, при якому захисниками в карному процесі тільки могли бути виключно адвокати. Таку ж позицію зайняв Верховний Суд України в п. 5 Постанов Пленуму від 24 жовтня 2003 року № 8: "При вирішенні питання про наявність у фахівців в області права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі необхідно також з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь в карному судочинстві в якості захисників. Визнати правильною практикові тих судів, які у відсутність спеціального закону не допускають таких фахівців до здійснення захисту у кримінальних справах ".
У справі "Загородний проти України" Європейський суд з прав людини (ЕСПЧ) відмітив, що обмеження у виборі захисника тільки серед осіб, що мають статус адвоката, само по собі не є порушенням Європейської Конвенції з прав людини. Проте, ЕСПЧ вказав, що таке обмеження було визнане неконституційним ще в 2000 році. Тому ЕСПЧ в справі "Загородний проти України" фактично звернув увагу України на нездатність української влади привести національне законодавство у відповідність з Рішенням Конституційного Суду від 16 листопада 2000 року. Понад 10 років термін "інші фахівці в області права" залишається невизначеним. Згадана вище Постанова Пленуму Верховного Суду України не забезпечила однакового і послідовного застосування законодавства з цього питання.
Враховуючи, що практика ЕСПЧ є обов'язковою для застосування українськими судами, рішення у справі "Загородний проти України" повинно стимулювати український парламент законодавчо визначити, хто ж є "фахівцем в області права". А до того часу суди повинні допускати до участі в кримінальних справах не лише осіб, що мають статус адвоката".
