У листі ДПАУ від 5 квітня 2011 року № 6506/6/17-0715 роз'яснюються деякі питання визначення статусу резидента України для цілей оподаткування.
ДПС відмічає, що згідно з підпунктом 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 НК фізособа вважається нерезидентом, якщо воно не є резидентом, тобто не має постійного місця проживання в Україні.
У разі, коли фізособа має місце проживання в іншій державі, воно вважається резидентом, якщо має місце постійного проживання у Україні.
Якщо фізособа має місце постійного проживання також в іншій державі, то для визначення статусу резидента встановлюється наявність центру життєвих інтересів у Україні. Зокрема, тут може враховуватися місце проживання членів сім'ї такої особи або місце реєстрації його в якості СПД.
Якщо ж неможливо встановити державу знаходження центру життєвих інтересів, особа вважається резидентом, якщо воно перебуває в Україні не менше 183 днів упродовж податкового року.
У тому випадку, якщо не можна застосувати вищевикладені положення, статус резидента може визначатися громадянством України. Коли ж порушуючи законодавство особа має подвійне громадянство, воно вважається громадянином України, що не має права на залік податків, сплачених за кордоном. Статус особи без громадянства, до якого неможливо застосувати вищезгадані норми, визначається згідно з міжнародним правом.
ДПС також роз'яснює, що для встановлення статусу резидента досить самостійного визначення обличчям України як основного місця проживання або ж реєстрації його самозанятым обличчям.
Іноземець повинен документально підтвердити факт свого проживання у України впродовж 183 днів протягом року.
Кодексом не передбачений обов'язок ДПС видавати іноземцям документи, що підтверджують статус резидента. У зв'язку з цим в листі указано:если відповідальність за правильність сплати податку іноземцем несе нотаріус, що засвідчує договори дарування, купівлі-продажу, що видає посвідчення про спадок, то саме такий нотаріус зобов'язаний визначити статус резидента України у платника податку.
