Мінюст в листі від 06.04.2011 № 3192-0-4-11-19роз'яснив значення терміну "презумпція правомірності" на прикладі положень податкового і цивільного законодавства. При цьому, з причини відсутності нормативного акту, що визначає цей термін, Мінюст послався на тлумачення, приведене в Науково-практичному коментарі до НК (під загальною редакцією Азарова Н. Я).
Так, презумпція правомірності рішень платника податківщо зустрічається в пп. 4.1.4 НКозначає, що у разі, якщо норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинну) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість ухвалення рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника. Втім, до "податкової реформи" таке положення було прямо закріплене в законодавстві.
Що ж до поняття "Презумпція правомірності" в цивільному законодавстві, то воно закріплене в ст. 204 ГКзгідно якої угода є правомірною, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсної. Презумпція правомірності угоди означає, що треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли у учасників такої угодиа тому не повинні порушувати дані права і не повинні перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Ця презумпція може бути спростована через нікчемність угоди або визнання її недійсною в судовому порядку (оспорювана угода).
До речі, аналогічна позиція викладена в Науково-практичному коментарі до ст. 204 Цивільні кодекси в системах ЛІГА :ЗАКОН.
___________________
На сьогодні в системах ЛІГА :ЗАКОН представлені ексклюзивні науково-практичні коментарі до 18-ти кодексів України.
