18 березня 2011 року набуло чинності постанова КМУ від 16 лютого 2011 роки № 232яким затверджена Методика виявлення ризиківпов'язаних з державно-приватним партнерством, їх оцінки і визначенні форми управління ними.
Ця методика повинна застосовуватися для проведення аналізу ефективності державно-приватного партнерства, ухвалення рішень про його здійснення, розподіл ризиків між державним і приватним партнером, укладення між ними договорів згідно ст. 5 Закону "Про державно-приватне партнерство".
Усі риски розділені на групи. Серед них виділяють:
- риски, пов'язані з впливом зовнішніх обставин, не залежних від волі партнерів (форс-мажор; випадкове знищення майна; істотна зміна економічної ситуації);
- політичні риски (наприклад, зміна податкового законодавства; відмови у видачі дозвільних документів, реквізиції і конфіскації і інші);
- риски, пов'язані з невиконанням партнерами умов договору;
- комерційні риски (наприклад, неотримання прибутку; недостатній об'єм притягнених інвестицій; здійснення непередбачених витрат і тому подібне);
- фінансові (коливання курсів валют; підвищення процентних ставок за кредитами);
- екологічні (спричинення шкоди здоров'ю людей або довкіллю; техногенні аварії).
Оцінка ризиків робиться згідно запропонованим методикам (статистичним методом; методом доцільності витрат; експертним методом і іншим).
Оцінені риски мають бути розподілені між партнерамиа також відносно них мають бути зроблені заходи по ліквідації можливих негативних наслідків, пов'язаних з ризиками. За результатами оцінки ризиків обов'язково складається звіт.
Вказана методика затверджена у виконання вимог ст. 11 Закону "Про державно-приватне партнерство". Цією статтею встановлена необхідність оцінки ризиків, пов'язаних з державно-приватним партнерством.
Державно-приватне партнерство - ця співпраця між державою, АРК, територіальними громадами в особі органів влади і місцевого самоврядування (держпартнери) і юрособами (окрім державних і комунальних підприємств) або фізособами-підприємцями, що здійснюється на основі договору (концесії, спільної діяльності, розподілу продукції і інших видів договорів).
До речі, Законом визначені пріоритетні напрями для здійснення державно-приватного партнерства. Серед них: пошук і розвідка родовищ корисних копалини; будівництво транспортних шляхів, машинобудування, охорона здоров'я, обробка відходів і інші.
