Вирішення суперечок поза судом: медиацию вирішили підвести під закон. Коментар юристів АК Arzinger

Проект Закону "Про медиации" подав на розгляд Верховної Ради народний депутат Олег Тищенко (БЮТ). Проект поданий 17 грудня 2010 року під № 7481.

За кордоном медиация є позасудове врегулювання суперечок незалежним медіатором, виходячи з інтересів сторін, що сперечаютьсяа не норм права.

У згаданому законопроекті медиация - "спосіб і процедура врегулювання суперечки за допомогою незалежного від сторін професіонала".

Медиация допускається у сфері частки права - цивільних, господарських, трудових, сімейних правовідносин. Послуги в цій сфері можуть надавати юрособи, одним з основних видів діяльності яких є надання послуг з медиации, а також фізособи-підприємці, що пройшли обов'язкову програму підготовки медіаторів і що отримали сертифікат.

Медіаторами можуть бути фізособи, що досягли 21 року і мають "вищу професійну освіту". При цьому професія не вказується, якщо не вважати такою вказівкою вимога пройти курс навчання недержавних організаціях, що надають послуги з медиации, або акредитованих внз. Медіатори можуть об'єднуватися в самоуправляемые об'єднання, проте членство в них не може бути обов'язковою вимогою для надання послуг з медиации.

Для надання послуг з медиации полягає "медіаційна догода". Юрособі досить для її дійсності поставити свій друк, фізособи-підприємці вимушені будуть засвідчувати її нотаріально.

Проект містить також заборона на допит медіаторів в якості свідків про відомості, які стали ним відомі у зв'язку із здійсненням медиации. Не можуть використовуватися як докази в суді відомості, отримані під час медиации, окрім вказаних в медиационном угоді.

Прокоментували законопроект для ЛІГА :ЗАКОН керівник Западно-украинского філії адвокатського об'єднання Arzinger Маркіян Мальский і молодший юрист Западно-украинского філії адвокатського об'єднання Arzinger Володимир Яремко: "Медіація є альтернативним способом врегулювання спору поряд з такими способами як переговори, арбітраж худе. Медіація відрізняється від переговорів перш за усе тим, що до неї залучається третя незалежна особа - медіатор, який допомагає сторонам спору дійти згоди і вирішити спір. На відміну від арбітражу, за результатами медіації спір вирішується саме сторонами, а не арбітром. Медіатор є лише посередником, а не суддею в цьому процесі.

Законопроект виділяє лише професійну медіацію, водночас було б правильним передбачити можливість здійснення медіації і на непрофесійній основі.

Медіація усе активніше застосовується і заразом. Наміри урегулювати діяльність медіаторів як професію, звичайно ж, вітаються, так як це сприятиме фаховому і якісному надані послуг з медіації. Водночас, на практиці слід залишити місце і для непрофесійної медіаціїколи сторони спору (конфлікту) для проведення медіації, наприклад, звертаються до особини, якій смороду довіряють і для якої медіації не є професійною діяльністю.

Законопроект передбачає застосовування медіації за пропозицією суду та в інших випадках за узгодженим рішенням сторін. Логічно було б передбачити можливість проведення медіації тільки професійними медіаторами саме у першому випадку (тобто, за пропозицією суду), а в іншому - як професійними, так і непрофесійними. Якщо під година суднового процесу, наприклад, сімейного спору, сторони бачать перспективи мирного врегулювання суперечці, то логічним є передбачення можливості направлення судом спору на його вирішення в порядку медіації за участі професійного медіатора. Від цього виграють усі: сторони, суд і медіатор.

Проект Закону передбачає діяльність медіаторів як таку, що спрямована на отримання прибутку. Це, серед іншого, слідує з самого визначення поняття "медіатора", як "відповідальної фізичної особини-підприємця чи працівника організації, що надає послуги з медіації (нейтральної по відношенню до сторін), яка залучається сторонами в якості посередника та сприяє об' єктивному врегулюванню спору, що між ними виник".

За кордоном медіації, як і інші альтернативні методи вирішення спорів (наприклад, арбітраж), використовується часто при сімейних і трудових спорах. Враховуючи, що такі спори займають значну частину справ, які розглядаються судами, то ефективне ведення медіації сприятиме не лише розв'язанню спору (конфлікту) сторін, але й дещо розвантажить перенавантажені справами загальні суди.

Слід застерегти від формалізації врегулювання порядку і процедури ведення медіації. Основою медіації є воля сторін і їх бажання іти на діалог, спробувати вирішити спір мирним шляхом. Тому процедура медіації повинна бути максимально гнучкою з можливістю її адаптації до шкірного випадку окремо. Надмірній формалізація тільки відштовхуватиме сторін від цього альтернативного способу вирішення спору.

Законопроект вводити поняття медіаційної попади, якові визначає як документ про результати досягнутих домовленостей по суперечці після застосування медіації, що підлягає виконанню сторонами. При цьому, не передбачається обов'язкового виконання медіаційної попади. Вважаємо, що це знецінює сам результат медіації. Так, процедура медіації засновується на добровільності і добросовісності сторін, під година її проведення будь-яка з них може відмовитися від продовження медіації.

Проте, якщо медіація успішно завершилася і сторони навіть уклали медіаційну догоду, то така догода є їх волею і не може не бути обов'язковою для виконаннятак як це знецінить успішний результат медіації. Більше того, окрім обов' язковості досягнутих домовленостей, варто передбачити можливість звернення сторін медіації до суду для затвердження медіаційної догоди у якості мирової попади.

Не так давно медіація була "узаконена" в Росії. Так, 27 липня 2010 року було прийнято Федеральний Закон № 193-Ф "Про альтернативну процедуру урегулювання спорів за участю посередника (процедура медіації) ". З 1 січня 2011 року цей закон вступає в дію. Російський законодавець визначив медіаційну догоду як цивільно- правову догодунаправлену на виникнення, зміну чи припинення прав і обов' язків сторін. При цьому, захист прав, порушених в результаті невиконання чи неналежного виконання такої медіаційної попади здійснюється способами, передбаченими цивільним законодавством.

Підсумовуючи, зазначимо, що законодавче врегулювання медіації є необхідним і сприятиме розвитку цієї процедури альтернативного урегулювання спорів. Водночас, теперішня редакція законопроекту містить ряд положень, які потребують доопрацювання. Частина із них проаналізована вище".