Проект Закона "О медиации" подал на рассмотрение Верховной Рады народный депутат Олег Тищенко (БЮТ). Проект подан 17 декабря 2010 года под № 7481.
За рубежом медиация представляет собой внесудебное урегулирования споров независимым медиатором, исходя из интересов спорящих сторон, а не норм права.
В упомянутом законопроекте медиация - "способ и процедура урегулирования спора с помощью независимого от сторон профессионала".
Медиация допускается в сфере частного права - гражданских, хозяйственных, трудовых, семейных правоотношений. Услуги в этой сфере могут предоставлять юрлица, одним из основных видов деятельности которых является предоставление услуг по медиации, а также физлица-предприниматели, прошедшие обязательную программу подготовки медиаторов и получившие сертификат.
Медиаторами могут быть физлица, достигшие 21 года и имеющие "вищу професійну освіту". При этом профессия не указывается, если не считать таковым указанием требование пройти курс обучения в негосударственных организациях, предоставляющих услуги по медиации, или аккредитованных вузах. Медиаторы могут объединяться в самоуправляемые объединения, однако членство в них не может быть обязательным требованием для предоставления услуг по медиации.
Для предоставления услуг по медиации заключается "медіаційна угода". Юрлицу достаточно для ее действительности поставить свою печать, физлица-предприниматели вынуждены будут удостоверять ее нотариально.
Проект содержит также запрет на допрос медиаторов в качестве свидетелей о сведениях, которые стали им известны в связи с осуществлением медиации. Не могут использоваться как доказательства в суде сведения, полученные во время медиации, кроме указанных в медиационном соглашении.
| ЭКСПЕРТНОЕ МНЕНИЕ |
|
Маркиян Мальский, руководитель Западно-украинского филиала адвокатского объединения Arzinger |
Прокомментировали законопроект для ЛІГА:ЗАКОН руководитель Западно-украинского филиала адвокатского объединения Arzinger Маркиян Мальский и младший юрист Западно-украинского филиала адвокатского объединения Arzinger Владимир Яремко: "Медіація є альтернативним способом врегулювання спору поряд з такими способами як переговори, арбітраж тощо. Медіація відрізняється від переговорів перш за все тим, що до неї залучається третя незалежна особа - медіатор, який допомагає сторонам спору дійти згоди і вирішити спір. На відміну від арбітражу, по результатам медіації спір вирішується саме сторонами, а не арбітром. Медіатор є лише посередником, а не суддею в цьому процесі.
Законопроект виділяє лише професійну медіацію, водночас було би правильним передбачити можливість здійснення медіації і на непрофесійній основі.
Медіація все активніше застосовується і зараз. Наміри урегулювати діяльність медіаторів як професію, звичайно ж, вітаються, так як це сприятиме фаховому і якісному надані послуг з медіації. Водночас, на практиці слід залишити місце і для непрофесійної медіації, коли сторони спору (конфлікту) для проведення медіації, наприклад, звертаються до особи, якій вони довіряють і для якої медіації не є професійною діяльністю.
Законопроект передбачає застосовування медіації за пропозицією суду та в інших випадках за узгодженим рішенням сторін. Логічно було би передбачити можливість проведення медіації тільки професійними медіаторами саме у першому випадку (тобто, за пропозицією суду), а в другому - як професійними, так і непрофесійними. Якщо під час судового процесу, наприклад, сімейного спору, сторони бачать перспективи мирного врегулювання спору, то логічним є передбачення можливості направлення судом спору на його вирішення в порядку медіації за участі професійного медіатора. Від цього виграють усі: сторони, суд і медіатор.
Проект Закону передбачає діяльність медіаторів як таку, що спрямована на отримання прибутку. Це, серед іншого, слідує з самого визначення поняття "медіатора", як "відповідальної фізичної особи-підприємця чи працівника організації, що надає послуги з медіації (нейтральної по відношенню до сторін), яка залучається сторонами в якості посередника та сприяє об'єктивному врегулюванню спору, що між ними виник".
|
Владимир Яремко, младший юрист Западно-украинского филиала адвокатского объединения Arzinger |
За кордоном медіації, як і інші альтернативні методи вирішення спорів (наприклад, арбітраж), використовується часто при сімейних і трудових спорах. Враховуючи, що такі спори займають значну частину справ, які розглядаються судами, то ефективне ведення медіації сприятиме не лише розв'язанню спору (конфлікту) сторін, але й дещо розвантажить перенавантажені справами загальні суди.
Слід застерегти від формалізації врегулювання порядку і процедури ведення медіації. Основою медіації є воля сторін і їх бажання іти на діалог, спробувати вирішити спір мирним шляхом. Тому процедура медіації повинна бути максимально гнучкою з можливістю її адаптації до кожного випадку окремо. Надмірній формалізація тільки відштовхуватиме сторін від цього альтернативного способу вирішення спору.
Законопроект вводить поняття медіаційної угоди, яку визначає як документ про результати досягнутих домовленостей по спору після застосування медіації, що підлягає виконанню сторонами. При цьому, не передбачається обов'язкового виконання медіаційної угоди. Вважаємо, що це знецінює сам результат медіації. Так, процедура медіації засновується на добровільності і добросовісності сторін, під час її проведення будь-яка з них може відмовитися від продовження медіації.
Проте, якщо медіація успішно завершилася і сторони навіть уклали медіаційну угоду, то така угода є їх волею і не може не бути обов'язковою для виконання, так як це знецінить успішний результат медіації. Більше того, окрім обов'язковості досягнутих домовленостей, варто передбачити можливість звернення сторін медіації до суду для затвердження медіаційної угоди в якості мирової угоди.
Не так давно медіація була "узаконена" в Росії. Так, 27 липня 2010 року було прийнято Федеральний Закон № 193-Ф "Про альтернативну процедуру урегулювання спорів за участю посередника (процедура медіації)". З 1 січня 2011 року цей закон вступає в дію. Російський законодавець визначив медіаційну угоду як цивільно-правову угоду, направлену на виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків сторін. При цьому, захист прав, порушених в результаті невиконання чи неналежного виконання такої медіаційної угоди здійснюється способами, передбаченими цивільним законодавством.
Підсумовуючи, зазначимо, що законодавче врегулювання медіації є необхідним і сприятиме розвитку цієї процедури альтернативного урегулювання спорів. Водночас, теперішня редакція законопроекту містить ряд положень, які потребують доопрацювання. Частина із них проаналізована вище".
