У практиці Верховного Суду продовжується формування підходів до визначення меж між автономією релігійних організацій і правом особи на судовий захист. Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 607/15144/20 (постанова від 09.09.2026 р.), у якій постало питання про те, чи підлягає розгляду національним судом спір щодо користування приміщенням, пов'язаним із діяльністю релігійної організації, або ж такі правовідносини належать виключно до сфери канонічного права.
Правова проблема, яка зумовила передачу справи на розгляд Великої Палати, стосувалася визначення критерію юрисдикції у спорах, пов'язаних із проживанням у монастирі та користуванням його приміщеннями. Попередній підхід фактично зводився до того, що наявність зв'язку приміщення з житлом і тривале проживання особи могли обґрунтовувати розгляд спору та захист відповідного права. Велика Палата уточнила, що питання юрисдикції не може змішуватися з питанням обґрунтованості вимог по суті.
Час, витрачений на пошук потрібної практики, не завжди працює на результат справи. LIGA360 скорочує шлях від нової правової позиції до її практичного застосування, поєднуючи судові рішення, аналітику та інструменти для побудови аргументації в єдиному робочому середовищі. Переконайтеся на власному досвіді.
Суд сформував підхід, за яким релігійний характер правовідносин, спеціальне призначення майна чи статус сторони як релігійної організації самі по собі не виключають розгляд спору державним судом. Водночас для успішного захисту вимог необхідним є доведення самостійної цивільно-правової підстави користування майном. Окремо Велика Палата наголосила на неприпустимості підміни судами органів релігійних організацій у питаннях канонічного статусу особи та внутрішнього устрою релігійної спільноти.
Більше про нову правову позицію Верховного Суду та її вплив на судову практику - в аналітичному огляді в LIGA360.