Визначення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи не зводиться до встановлення фізичної особи, яка володіє 25 % або більше статутного капіталу чи прав голосу. Ключовим критерієм є вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, який може здійснюватися також через ланцюг контролю або інші фактичні механізми управління.
Методологія визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника передбачає послідовне дослідження прямого та непрямого впливу. При цьому формальне володіння корпоративними правами не завжди означає, що особа є КБВ. Зокрема, власник частки у 25 % і більше може не визнаватися бенефіціарним власником, якщо фактично виступає номінальним власником, утримувачем, комерційним агентом або посередником.
Водночас КБВ може бути фізична особа, яка не володіє відповідною часткою, але фактично має можливість визначати діяльність юридичної особи. Про такий вплив можуть свідчити, зокрема, можливість давати обов'язкові вказівки органам управління, впливати на їх склад, погоджувати істотні умови правочинів, контролювати операції за банківськими рахунками або визначати основні умови господарської діяльності.
Коли змінюються правила визначення КБВ, важливо вчасно побачити не лише сам факт змін, а й нові вимоги, які доведеться врахувати в роботі. Не витрачайте час на пошук і зіставлення змін самостійно. Перевіряйте нормативні оновлення та їхні практичні наслідки в LIGA360.
Для встановлення КБВ юридичній особі може знадобитися аналіз не лише даних ЄДР та структури власності, а й статуту, корпоративних договорів, протоколів органів управління, фінансової та податкової звітності, договорів, інформації з українських та іноземних реєстрів, а також пояснень учасників і посадових осіб.
При складній структурі власності аналіз не повинен завершуватися на першій юридичній особі-учаснику. Необхідно дослідити весь ланцюг володіння та контролю до встановлення фізичної особи, яка в кінцевому підсумку здійснює вирішальний вплив.
При цьому законодавчий підхід допускає і ситуацію, коли КБВ відсутній. Однак такий висновок має бути результатом проведеного дослідження та належного обґрунтування, а не формального припущення.
Після визначення КБВ юридична особа повинна не лише зафіксувати результат перевірки, а й підтримувати інформацію в актуальному стані. Зміна органів управління, повноважень учасників, положень статуту або договірних механізмів контролю може вплинути на визначення особи, яка фактично контролює юридичну особу.
Таким чином, встановлення КБВ передбачає аналіз трьох основних рівнів: формальної структури власності, ланцюга опосередкованого володіння та фактичних механізмів контролю. Самої частки у 25 % для повноцінного висновку про бенефіціарного власника може бути недостатньо.
У повній аналітичній статті розбираємо алгоритм визначення КБВ, документи для перевірки та ознаки фактичного контролю.