Верховний Суд у справі № 910/2221/25 визначив, що кредитори не можуть переносити до процедури превентивної реструктуризації механізм заявлення та судового визнання грошових вимог, передбачений для банкрутства. Відповідний висновок Суд зробив у спорі, де податковий орган після відкриття процедури реструктуризації подав дві заяви з вимогами до боржника на загальну суму 1 877 390,73 грн. Суди попередніх інстанцій повернули їх без розгляду.
Верховний Суд пояснив, що превентивна реструктуризація є самостійною процедурою, мета якої - запобігти неплатоспроможності та відновити платоспроможність боржника до відкриття справи про банкрутство. Її предметом є погодження та реалізація плану реструктуризації, а не судове встановлення складу і розміру кредиторських вимог. Книга третя КУзПБ не передбачає подання кредиторами заяв про грошові вимоги, їх розгляду господарським судом та ухвалення рішень про визнання чи відхилення таких вимог за правилами банкрутства.
Для адвоката важливо не просто знати останню практику Верховного Суду, а вчасно перетворити її на переконливий аргумент у справі. LIGA360 допомагає швидко перейти від аналізу судових рішень до формування правової позиції, економлячи час без втрати глибини дослідження. Оцініть можливості системи, скориставшись тестовим доступом.
Водночас кредитор не позбавлений можливості захищати свої інтереси, якщо боржник не визнав вимогу, визначив її в іншому розмірі або не врахував у плані. Такий захист здійснюється через участь у переговорах і погодженні плану реструктуризації, заперечення щодо складу та розміру вимог, а також передбачені КУзПБ механізми судового контролю й оскарження. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, фактично підтвердивши: превентивна реструктуризація не є "банкрутством до банкрутства", тому застосовувати до неї процесуальні механізми класичної процедури неплатоспроможності не можна.
Детальніше про відмінності між превентивною реструктуризацією та банкрутством, а також доступні кредиторам способи захисту - у повній аналітичній статті.
