Інститут викривачів “набирає обертів”? Які гарантії та фінансові можливості надає держава викривачам корупції в Україні?

Днями Національне агентство з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК) повідомило про чергове перерахування винагороди вже другому в історії українського інституту викривання викривачу корупції. Відповідна виплата була здійснена на підставі рішення Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) № 991/2288/21 від 2 жовтня 2023 року.

Можливість винагороди викривачам корупції було запроваджено у 2019 році. Відповідно до ст. 53-7 Закону України «Про запобігання корупції», (надалі - Закон) право на винагороду має викривач, який повідомив про корупційний злочин, грошовий розмір предмета якого або завдані державі збитки від якого у п'ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на час вчинення злочину.

Відповідно до положень згаданої статті Закону, викривач може отримати 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину після ухвалення обвинувального вироку суду. Однак розмір винагороди не може перевищувати трьох тисяч мінімальних заробітних плат, встановлених на час вчинення злочину.

За повідомленнями НАБУ, у жовтні 2023 року ВАКС затвердив останню у справі угоду про визнання винуватості й одночасно схвалив виплату винагороди викривачеві.

Виходячи з аналізу рішення ВАКС у справі № 991/2288/21 від 2 жовтня 2023 року, розмір предмета корупційного правопорушення, про яке викривач повідомив детективів, становив 5 000 000 дол. США (згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України, станом на 12.06.2020, тобто на час вчинення кримінального правопорушення, становило 132 999 500 грн).

Судом встановлено, що викривач активно сприяв розкриттю корупційного злочину, повідомив про нього не в рамках угоди і не є його співучасником, а отже, зобов'язав органи Державного казначейства виплатити викривачеві винагороду у вищевказаній сумі.

Варто відзначити про те, що відповідні процеси стали можливими, в тому числі, із запуском Єдиного порталу повідомлень викривачів (надалі - Портал), який за час свого існування став чи не єдиним дієвим механізмом для забезпечення на належному рівні конфіденційності та анонімності викривачів та своєчасного отримання ними захисту.

Підключення до Порталу здійснює НАЗК, надаючи відповідний дозвіл керівникам організацій, зазначених у Законі, керуючись Порядком ведення Єдиного порталу повідомлень викривачів та Методичними рекомендаціями щодо ефективної організації роботи з Єдиним порталом повідомлень викривачів.

Проте, наразі інститут викривання в Україні перебуває в стадії розвитку і все ще потребує подальших законодавчих змін. Дане, зокрема, стосується необхідність врегулювання статусу викривача у кримінальному процесі, оскільки наявні в чинному законодавстві відмінності у визначенні поняття викривачів корупції заважають формуванню єдиного підходу до роботи з цією категорією осіб, належному забезпеченню їхніх прав та гарантій захисту.

Так, у національному законодавстві визначення терміну “викривач” наведено в Законі України «Про запобігання корупції» та Кримінальному процесуальному кодексі України (далі - КПК України), де визначене поняття різниться за своїм змістом, що, в свою чергу, звужує права, обов'язки та гарантії викривачів.

Відтак, для осіб, які обрали шлях боротьби з корупцією, це має негативні наслідки, насамперед такі як неможливість скористатися «імунітетом викривача». Крім того, неотримання статусу викривача не дозволяє такій особі реалізувати право на винагороду.

Для вирішення проблеми необхідно впровадити уніфіковане поняття викривача, зокрема шляхом узгодження визначення цього терміну в КПК України з відповідною нормою Закону.

Це дозволить запровадити єдиний підхід до реєстрації та здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень за участю викривачів і, відповідно, надасть їм захист як у межах кримінального провадження, так і поза ним.