Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

КАС ВС висловився щодо розповсюдження на вітчима окремої норми Закону про мобілізацію

Реклама

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію щодо розповсюдження на вітчима положень абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Про це йдеться в постанові КАС ВС від 3 жовтня 2024 року у справі № 160/17962/23, інформує П'ятий апеляційний адміністративний суд.

КАС ВС вказав, що правове регулювання відносин між державою та громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За обставин цієї справи, як правову підставу для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначив абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ (жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років). Так, відповідно до вищезазначеної норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч. 2 ст. 157 СК України). Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Водночас загальний порядок здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов'язків закріплено у ст.ст. 14, 15 СК України. Верховний Суд звернув увагу, що сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд зазначив, що вітчим, перебуваючи у шлюбі з матір'ю неповнолітньої дитини з інвалідністю, має право на участь у її вихованні (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо виховання цієї дитини відповідно до положень СК України покладено, зокрема, на її батька.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки обов'язок по вихованню дитини з інвалідністю приписами ч. 2 ст. 157 СК України покладено на її батька, а відповідно до ч. 1 ст. 260 СК України вітчим реалізовує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на вітчима, за обставин цієї справи, розповсюджуються положення абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ.

Як просто відстежувати зміни воєнного стану? Дізнаватись зміни в питаннях бронювання, військового обліку на підприємстві, перевірок ТЦК? З новим комплексним рішенням LIGA360. Побачте переваги в дії, замовивши персональну консультацію.

Юристе, поспішай! Зараз діє Special program для рішення LIGA360. Інноваційний функціонал на основі АІ для legal research, повна база законодавства, судової практики й аналітики для юриста. Детальніше за посиланням.

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти

Схожі новини