Створюючи власний бізнес, його засновник в останню чергу думає про те, що результат його сумлінної та кропіткої праці в будь-який час з об'єктивних чи суб'єктивних причин може опинитися у стані неплатоспроможності. Ні для кого не секрет, що процес господарської діяльності є перманентним і піддається постійним змінам. Відповідні зміни можуть бути викликані економічною ситуацією, що склалася на ринку відповідних товарів та/або послуг, щодо попиту, пропозиції, рівня цін, обсягів постачання товарів, конкурентного середовища, так і політичною та соціальною ситуацією в країні, що може негативно позначитися на діяльності будь-якого суб'єкта господарювання.
У зв'язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України багато суб'єктів господарювання опинилося у стані неспроможності сплати своєї заборгованості і, як наслідок, подальшого функціонування. Окрім того, значна кількість підприємств зазнала часткового чи повного руйнування або змушена була здійснити релокацію бізнесу, а окрім іншого, і пристосовуватися до роботи в умовах тривалої відсутності електропостачання.
Усі ці процеси свідчать про те, що станом на сьогодні надзвичайно актуальним є питання безпечної співпраці з власними контрагентами, оскільки нинішні буремні часи сприяють тому, що багато суб'єктів господарювання перебувають у зоні ризику банкрутства.
В українському законодавстві умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів регламентує Кодекс України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс).
Відповідно до його положень банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника.
У цьому матеріалі ми не будемо зупинятися на детальному розгляді відповідних вищезгаданих процедур, а розглянемо банкрутство як ризик, який може спіткати вашого контрагента і, безперечно, позначитися на діяльності вашої компанії.
Банкрутство можна умовно розділити на дві категорії. Перша - оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо компанії-боржника. Друга - ризик оголошення банкрутства.
Безперечно, що для кредитора ризик оголошення банкрутства контрагента є значно кращим розвитком подій, аніж фактичне оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Стягнення боргу в цій ситуації може бути набагато легшим. Враховуючи, наприклад, те, що визнання судом нездатності боржника відновити свою платоспроможність - процес тривалий і складний. У ситуації, коли є ризик оголошення банкрутства, кредитор завжди може вжити превентивних заходів з метою мінімізації цього ризику або навіть відкласти потенційне оголошення банкрутства.
Які дії повинен здійснити кредитор?
Хоча це здається очевидним, але кредитор завжди повинен перевіряти свого контрагента перед укладенням договору. А якщо договір вже укладено, слід контролювати статус і поточну ситуацію контрагента. Якщо є ознаки фінансових проблем, необхідно вжити відповідних заходів.
Перший за все це договірне врегулювання. Зміст угоди може бути різним. Угода може містити умову про забезпечення зобов'язань боржника, у разі виникнення проблем. Вона також може передбачати умови щодо попередньої оплати або негайної оплати у відповідних невизначених ситуаціях. Розрахунок у вигляді забезпечення зобов'язань збільшує шанси повернути борг у разі фінансових проблем контрагента. Окрім того, можна передбачити в угоді і те, що платежі вашого контрагента будуть сплачуватися ним частинами.
Наступним превентивним механізмом, що може захистити вашу компанію від фінансових втрат, є підписання договору поруки. Завдяки цьому правовому механізму, у випадку оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, борг можна стягнути за рахунок активів третьої особи.
У випадку ситуації, при якій щодо контрагента вже відкрито провадження у справі про банкрутство, компанія-кредитор повинна зробити найважливіші кроки, що стосуються процедури задоволення його вимог.
Положеннями Кодексу визначені такі види кредиторів:
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. У рамках провадження у справі про банкрутство вимога повинна бути зареєстрована в списку банкрутів.
Найбільше значення для справи про банкрутство мають саме конкурсні кредитори, оскільки вони голосують на зборах кредиторів щодо таких важливих питань, як схвалення плану санації боржника та схвалення внесення змін до нього, а також звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Подання заяви з поточними кредиторськими вимогами аналогічне поданню заяви з конкурсними вимогами, відмінність лише полягає у тому, що заяву слід спочатку надсилати не розпоряднику майна боржника, а вже ліквідатору банкрута. Також поточні кредиторські вимоги розглядаються з аналогічним застосуванням до таких вимог підвищеного стандарту доказування. Заявляти поточні кредиторські вимоги варто до моменту здійснення розподілу ліквідатором банкрута коштів від продажу ліквідаційної маси, оскільки подання заяви з поточними кредиторськими вимогами не є підставою для перерозподілу між кредиторами зазначених коштів.
Варто також зазначити, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами.
Коротко підсумовуючи викладене, варто звернути увагу на те, що наявність законодавчих норм, спираючись на які врегульовуються відносини неплатоспроможності (банкрутства), є ефективними та дієвими, але, як показує практика, значно простішим і продуктивнішим механізмом є управління ризиками, що стосуються неплатоспроможності вашого контрагента.
Вікторія Оцоколіч,
експерт-аналітик LIGA ZAKON
Хочете оцінити фінансову стабільність бізнес-партнера? Перевірити чи не має він боргів, судових справ? Спробуйте нове рішення LIGA360 від LIGA ZAKON! Всі види джерел для всебічної оцінки контрагентів: реєстри, судові рішення, санкційні списки та медіа. Залиште заявку на презентацію LIGA360 для вашої команди.