Видавнича справа відіграє одну з найважливіших ролей не тільки у поширенні літературних та художніх творів, а й популяризує культуру та науку. Але для того, щоб твір став доступним широкому загалу аудиторії, необхідно врегулювати відносини між видавництвом та автором. Отже, розберемо, на що потрібно звернути особливу увагу в договорі на реальному кейсі: наукове видавництво звернулось за аналізом договору, який вони використовують перед початком роботи з авторами.
Хочу зазначити, що у вказаному кейсі договір уже був, у якому навіть були положення щодо розпоряджання майновими авторськими правами. Але ця стаття б закінчилась на двох абзацах, якби все було ідеально.
По-перше, почнемо з позитивного: наявність договору - це вже неймовірна перевага і захист прав видавництва, адже як вказано у п.2 ст. 48 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» правочини щодо розпорядження майновими правами на об'єкти авторського права або об'єкти суміжних прав вчиняються у письмовій (електронній) формі, крім договору про використання твору в періодичних виданнях (газетах, журналах, електронних засобах масової інформації тощо), які можуть укладатися в усній формі. Якщо немає договору, то видавництво не те, що не може випускати в світ та друкувати примірники твору, а й елементарно не може редагувати та вносити правки, адже це є змінами, на які автор не надавав свою згоду.
По-друге, в договорах, що стосуються розпоряджання майнових прав на твори обов'язково повинен бути зазначений обсяг майнових прав, що передається (надається). Права, що не були зазначені в договорі вважаються такими, що не були передані. Також необхідно чітко ідентифікувати об'єкт, з яким буде працювати видавництво. Наприклад, літературний твір «Договори між видавництвом та автором: на що потрібно звернути увагу?», автор Борисенко Вікторія Павлівна. Якщо є технічна можливість, то твір повністю можна зазначити в договорі або в додатках до нього, як от, вставити текст статті, монографії або ілюстрації. І третій важливий момент - визначити в договорі розмір та спосіб виплати авторської винагороди або ж зазначити безвідплатний характер угоди.
По-третє, необхідно розмежовувати немайнові та майнові права. Можна перефразувати, що немайнові права пов'язані з особистістю автора, а майнові - з економічними благами, які власник прав може отримати від використання твору. Згідно ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» особистими немайновими правами автора є: право вимагати визнання авторства, забороняти згадувати своє ім'я під час використання твору і бути анонімом, використовувати псевдонім, право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти перекрученню, а також право присвячувати твір будь-якій події, особі (особам) чи даті. Відповідно до ст. 12 вищезазначеного Закону майнові права - це право використовувати твір будь-якими способами, а також виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами. За договором можна передавати лише майнові права, немайнові права є невідчужуваними
Далі на що потрібно звернути увагу - це вид договору. Існує два основних види договорів про розпоряджання правами інтелектуальної власності: договір про передання (відчуження) майнових прав на твори та ліцензійний договір на використання твору. Тут я прошу звернути особливу увагу авторів, адже різниця в тому, кому будуть належати майнові авторські права на твір. Якщо між видавцем та автором укладається договір про відчуження майнових авторських прав, то правовласником стає видавець, а автор втрачає усі майнові права та не може розпоряджатись твором в подальшому. Якщо укладається ліцензійний договір, то автор залишається правовласником, а видавець отримує дозвіл на використання твору на певних умовах. Можна провести аналогію з правом власності на будинок: договір про відчуження майнових авторських прав - це наче продаж будинку, коли у нього з'являються нові власники, а ліцензійний договір - це наче оренда будинку, коли власник залишається той же, але з'являються нові мешканці, які користуються можливістю пожити в ньому. До речі, треба бути уважними, якщо ліцензія діє один рік, видавництво розміщає твір на своєму сайті або в електронному виданні, то виходить, що через рік у видавництва дозволу на використання твору більше немає і необхідно все видалити. Чи підходить такий варіант? Я думаю, що ні, тож зі строками та територією треба бути уважними.
Хочу зазначити, що в моєму кейсі у договорі було наплутано поняття і положення договору щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності та ліцензії Creative Commons. Основні види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності визначені у попередньому абзаці. Тобто видавництво отримує дозвіл від автора на опублікування твору. А ліцензія Creative Commons - це вільна публічна ліцензія, яка укладається з невизначеним колом суб'єктів. Наприклад, є дві сторони: автор і видавництво. Вони укладають ліцензійний договір на опублікування твору. В свою чергу видавництво після редагування опубліковує твір на своєму сайті або одному з інтернет-ресурсів, а користувачі отримують доступ до твору або дозвіл на його використання на базі ліцензії Creative Commons.
Автор, співавтор і правовласник - це можуть бути як одна й та сама особа, а може бути й три різні (навіть чотири, тому що співавторів має бути як мінімум двое). Автор - це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Співавтори - це автори (у множині), спільною творчою діяльністю яких створено твір, тобто їх може бути 2,5, 6 і більше. Правовласник - особа, яка володіє майновими авторськими правами. Чому це важливо для договору? Правильно визначаємо, хто буде укладати договір з видавництвом і у кого є повноваження на це. Автор або співаавтори самостійно створюють твори, і якщо вони не передавали нікому свої права або твори не створено в рамках трудових відносин, то вони і укладають договори з видавництвом від власного імені. У випадку співавторства один співавтор може передати права іншому, який укладає договір з видавництвом, але треба брати до уваги, чи були відчужені права, адже тоді перший співавтор позбавляється усіх своїх майнових авторських прав. Правовласник - це фізична або юридична особа, яка отримала права за договором або в рамках трудових відносин і самостійно вже без участі автора може розпоряджатись майновими правами на твір та укладати договори з видавництвом.
Також в моєму кейсі в договорі розділено поняття рукопис та твір. Рукопис - це чорновий варіант твору, який пропонується автором (співавторами) для публікації у виданні. А твір - це рукопис, який пройшов усі регламентні роботи, включно з рецензуванням та редагуванням. Тобто рукопис може змінюватись відповідно до встановлених вимог, але щоб при цьому не був втрачений зміст та суть, а до публікації йде відредагований і затверджений редакцією твір. Але щоб приступити до редагування рукопису потрібно отримати дозвіл на його зміну, тобто укласти договір перед початком роботи.
Зверну увагу, що в договорі моїх клієнтів не було розділу про форс-мажор. Це обставини непереборної сили, які унеможливлюють виконання умов за договором. Років 10 тому мало хто думав, що буде повномасштабна війна і це є форс-мажорною обставиною. Але хочу зняти з вас рожеві окуляри. Не думайте, якщо є форс-мажор, то ви можете не виконувати свої обов'язки. Потрібно повідомити контрагента про настання таких обставин, наприклад, електронною поштою, і отримати індивідуальний сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин в одній з торгово-промислових палат. Такий сертифікат дає можливість уникнути відповідальності, штрафних санкцій, внести зміни в договір або розірвати його, але обов'язково потрібно виконати умови договору сторонами. Наприклад, стаття повинна була бути опублікована 28 лютого 2022 року, але видавництво не змогло це зробити через початок війни (безпосередньо обстріли в районі де знаходиться офіс компанії, руйнування приміщення, відсутність електропостачання тощо). Алгоритм дій такий: видавництво попереджає автора про неможливість виконати свої обов'язки в строк, після звертається в тпп, отримує сертифікат, домовляється з автором та укладає додаткову угоду про те, що стаття може бути опублікована 23 червня 2022 року.
І наостанок зазначу, що в договір були вписані штрафні санкції, застосування яких реально працює. Наприклад, після укладання договору рукопис пройшов певні редакційні правки, і якщо на цьому етапі автор з власної ініціативи відмовляється від подальшої співпраці, то він змушений сплатити штраф за затрачені ресурси видавництва на пророблену роботу. Цей штраф не є захмарним і дійсно співрозмірний затраченим ресурсам.
Борисенко Вікторія, керівник ІР-практики ЮК Riyako&Partners
Нова LIGA360 змінює все! Підсилюй роботу юриста використанням комплексної інформації. Використовуй розширені можливості пошуку, аналізу та моніторингу змін правового поля. Замов персональну презентацію менеджера прямо зараз.
Читайте також:
