Визнання особи померлою: юридичні аспекти та порядок дій під час війни

Питання оголошення та визнання померлими родичів українських громадян набуло особливої актуальності під час війни з РФ. Обізнаність в підставах, строках та порядку отримання судових рішень про визнання осіб померлими в умовах збройного нападу на нашу державу надає можливість родичам померлих захисників України швидко вирішувати юридичні питання цивільно-правового характеру.

Так, цивільним законодавством, а саме статтею 46 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.

Крім того, фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це, а особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом - може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Відповідно, законом передбачено, що порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України, а саме Главою 4 Розділу IV Кодексу.

Так, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду:

- за місцем проживання заявника;

- за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме;

- за місцезнаходженням майна особи, місцеперебування якої невідоме.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено:

- для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою;

- обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи;

- обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти;

- обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою, суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Також, звертаємо увагу на положення статті 317 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими зацікавленими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

В'ячеслав Мироненко, юрист практики Безпеки бізнесу в Juscutum

Читайте також: В Україні можуть оновити систему бронювання: що пропонується?

Мінекономіки роз'яснило питання організації бронювання військовозобов'язаних в умовах воєнного стану