Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Ризиковість правочину, укладеного на підставі договору доручення

Реклама

В умовах відкритості торгівельних кордонів та наявних інформаційних, логістичних, та інших економічних можливостей взаємодії між суб'єктами господарювання, важливу роль відіграють посередницькі представницькі правовідносини.

В даному матеріалі зупинимося на аналізі договору доручення, як на дієвому інструменті посередницьких послуг та визначимо вплив ризику на правочини, що укладені на підставі договору доручення.

Посередницькі договори є відокремленою групою договорів, за умовами яких одна сторона зобов'язується вчинити в інтересах другої сторони будь-які дії (зазвичай правочини).

Цілком заслужене місце в цій групі договорів посідає договір доручення, який має яскраво виражений характер фідуціарного договору, оскільки ґрунтується на взаємній довірі сторін.

Фідуціарними (від лат. fiducia - довіра) називають правочини, які мають довірчий характер, потребують особливої довіри сторін при їх вчиненні. Втрата довіри у вказаному фідуціарному правочині може призвести до відмови від нього (його розірвання).

Правове регулювання договору доручення відображене в Цивільному кодексі України, відповідно до положень якого, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Оскільки на підставі договору доручення виникає представництво, тобто правовідношення, в якому повірений зобов'язаний або має право вчинити правочин від імені довірителя, якого він представляє, правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Тому саме довіритель виступає стороною правочину, вчинюваного повіреним на підставі договору доручення з довірителем.

Аналізуючи дану норму, а також беручи до уваги положення ст. 1003 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що юридичні дії, які вчиняє довіритель мають бути чітко визначені у довіреності, яка видана на підставі договору, стає зрозумілим, що виконання договору доручення здійснюється окрім договору на підставі відповідної довіреності, якою визначений конкретний обсяг повноважень та юридичних дій повіреного.

Юридичні дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. До здійсненних мають відноситись також дії, спрямовані на досягнення результату.

Найбільш розповсюдженими правочинами, що укладаються на підставі договору доручення є договори купівлі-продажу, поставки, виконання робіт або надання послуг, транспортного експедирування тощо.

Укладення договору безпосередньо суб'єктом господарювання, завжди супроводжується наявністю певних ризиків, що пов'язані, в тому числі, з особою контрагента, його фінансовим станом, податковим статусом, наявністю юридичних обмежень, репутаційним бекграундом та іншими зобов'язаннями, що можуть вплинути на результати його діяльності.

Як впливає певна норма закону на вашу бізнес-діяльність? Відповідь надасть LIGA360 LEGAL SOLUTION. Знаходьте пов'язану аналітику та довідкову інформацію для будь-якого закону. Більше переваг за посиланням

Що стосується договору доручення, то, безумовно, при укладенні правочину, підставою якого є договір доручення, всі вищезазначені ризики зберігаються для довірителя, оскільки відповідний правочин, що укладений повіреним на підставі цього договору створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки саме довірителя.

Відповідна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.03.2018 року у справі №536/378/15.

Так, скасовуючи рішення апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав на неправильне застосування норм матеріального права та зазначив про наступне: “Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. А відтак, законодавством чітко визначено дії повіреного по закінченню виконання договору доручення, зокрема, негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення, а також враховуючи те, що ОСОБА_6 обов'язку щодо повернення належних позивачу коштів не виконав, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_4

На підставі наступного рішення Верховного суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.05.2020 року у справі N 632/1190/17, можна зробити висновок про те, що укладаючи договір доручення на вчинення юридичних дій у власних інтересах, довірителю слід ретельно здійснювати перевірку достовірності умов договору, оскільки, в іншому випадку, останній несе ризик фінансових втрат, пов'язаний, в тому числі, з відмовою у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Так, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги, судом зазначено наступне: “Апеляційним судом повністю проаналізовано усі спірні положення договору доручення від 22 серпні 2017 року та обставини його укладення, враховано, що позивач мав можливість ознайомитись із умовами договору до його підписання, погодився із такими умовами в момент підписання кожної сторінки договору, а також розумів призначення суми, сплаченої за договором, що спростовує усі доводи касаційної скарги про несправедливість умов спірного договору та нечесну підприємницьку практику відповідача.

Оскільки, як зазначено вище, договір доручення носить фідуціарний характер, то з метою уникнення відповідних ризиків або їх мінімізації, при укладенні договору доручення та наданні довіреності, окрім обов'язкових вимог, що висуває законодавство для таких договорів, довірителю слід здійснити наступні заходи:

  • Перевірити достовірність умов договору;

  • Сформувати чіткий та виключний обсяг юридичних дій, що має виконати повірений;

  • Внести в договір положення про особисте виконання доручення повіреним (без права передоручення третій особі);

  • Сформувати чіткі підстави, при яких повірений може відступити від змісту доручення або здійснити повну заборону такого права, якщо характер правовідносин це дозволяє;

  • Встановити додаткову відповідальність за недотримання обсягу доручених юридичних дій або здійснення дій з перевищення повноважень;

  • Встановити додаткову відповідальність за ненадання або невчасне надання звіту про виконання доручення.

Вікторія Оцоколіч,
експерт-аналітик

Як HR-фахівцю економити час? З системою LIGA360: HR-Менеджер всі відповіді для роботи знайдуться в 2 кліки. Персональна стрічка новин, експертні відповіді та трудове законодавство на єдиній платформі. Деталі за посиланням.

Читайте також: Діяльність без ризику: нові виклики сьогодення у сфері охорони праці в Україні

"Довгостроковий" цивільно-правовий договір: оцінка вартості ризиків для підприємства

8 березня набрав чинності наказ Мін'юсту щодо форм заяв у справах про банкрутство (неплатоспроможність)

Залиште коментар
Увійдіть щоб залишити коментар
Увійти
Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях

Схожі новини