Особливості управління корпоративними правами держави в контексті змін до Закону України "Про управління об'єктами державної власності"

8 березня 2024 року набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління».

Закон було прийнято на виконання вимог програми Міжнародного валютного фонду та подальшої імплементації законодавчих актів України до норм Європейського союзу.

За офіційними повідомленнями Міністерства економіки України, вищевказаний Закон наближає Україну до стандартів ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) та збалансовує їх з вимогами воєнного часу.

Поряд з іншими актами законодавства, зміни були внесені, зокрема, і до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (надалі - Закон).

Відповідно до положень Закону, реалізація прав держави як власника об'єктів державної власності щодо володіння, користування і розпоряджання ними здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Змістом ч.1 ст. 3 Закону передбачено, що корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави) є об'єктами управління державної власності.

Вичерпний перелік суб'єктів управління об'єктами державної власності визначений ч.1 ст. 4 Закону. Статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств має Державна керуюча холдингова компанія.

Щодо ключових особливостей управління корпоративними правами держави

· Корпоративні права держави можуть передаватися виключно до статутних капіталів державних акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі, та державних холдингових компаній.

· Акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, має право розпоряджатися майном, що належить до основних фондів, лише на конкурентних та прозорих засадах, якщо інше не встановлено законом.

· Функції з управління об'єктами державної власності у державних унітарних підприємствах здійснюються шляхом призначення представників держави для участі у загальних зборах господарського товариства, призначення (обрання) членів наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, єдиним акціонером (учасником) якого є держава. Підставою для голосування на Загальних зборах з питань про вчинення значних господарських зобов'язань, предметом яких є майно, роботи або послуги, ринкова вартість яких становить 25 і більше відсотків вартості активів господарського товариства, акціонером (учасником) якого є держава, здійснюється представником держави виключно на підставі довіреності із завданням на голосування з цього питання, виданої суб'єктом управління об'єктами державної власності.

· Рішення про розподіл прибутку і збитків, розмір та порядок виплати дивідендів товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що прямо чи опосередковано належать державі, приймається вищим органом управління у порядку, передбаченому законом.

· На підставі Державної дивідендної політики Наглядові ради господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, надають акціонеру пропозиції щодо чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів. Розмір частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, затверджується Загальними зборами акціонерів (учасників) такого господарського товариства.

· Відчуження державного майна, яке перебуває на балансі державних унітарних підприємств, установ, організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі та не використовується у виробничій діяльності, відбувається на конкурентних засадах згідно із законом шляхом його приватизації.

· Відчуження, обтяження, передача у користування, у тому числі застава, іпотека, оренда, лізинг майна, що є власністю господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, здійснюється з урахуванням обмежень, установлених його статутом та законодавством.

· Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави та які є засновниками (учасниками, акціонерами) інших юридичних осіб, реалізують свої права засновника, учасника або акціонера таких юридичних осіб самостійно через органи управління таких юридичних осіб згідно з вимогами закону та статуту.

Отже, підсумовуючи викладене, необхідно зазначити про те, що Закон значно розширює та лібералізує політику щодо управління об'єктами державної власності і в той же час наділяє органи управління державних підприємств більшою відповідальністю. Дане, в свою чергу, створює для самих підприємств, іноземних інвесторів та міжнародних партнерів зрозумілі правила гри щодо корпоративного управління юридичних осіб, акціонером (засновником, учасником) яких є держава.

Подальше розроблення та впровадження відповідних політик, визначених в даному Законі, призведе до зникнення адміністративного впливу на державні підприємства, що, в свою чергу, сприятиме розвитку потужних та конкурентоспроможних підприємств.

Вікторія Оцоколіч, експерт-аналітик LIGA ZAKON

Читайте також: Закон щодо вдосконалення корпоративного управління: основні аспекти

Звернення стягнення на частку боржника в статутному (складеному) капіталі