Як стягнути витрати на правничу допомогу - практика Верховного Суду

Правнича допомога входить до судових витрат, однак чому суди мають настільки різний підхід до її відшкодування, а деякі захисники взагалі її не заявляють в процесуальних документах?

Відповідь одна - порядок доказування таких витрат та індивідуальний підхід кожного судді.

Ви - Клієнт, звертаєтесь до юридичної компанії, укладаєте з нею договір та визначаєте вартість послуг під ключ у розмірі 2000 євро. Адвокати ведуть судову справу, аналізують документи, збирають докази, приймають участь у судових засіданнях, виграють справу, однак, у фіналі суд відшкодовує до стягнення з опонента 5000 грн.

Чому так, і як більше схилити суддів до вашої позиції?

Процесуальне законодавство містить загальні вимоги до заявлення витрат на правничу допомогу, тому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (тобто за шаблонний позов суд не задовільнить витрати більш, ніж 3000 грн);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (при цьому даний час має бути розписаним та обґрунтованим, знову ж таки шаблонний позов не займе на підготовку 10 годин часу адвоката);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (велика різниця між справою яка слухається за 3 засідання і справою, розгляд якої становить більше року);

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (звичайне стягнення заборгованості не може істотно впливати на репутацію).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Розглядаючи заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах відомості щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами.

Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (Постанова Верховного Суду Касаційний господарський суд від 14.12.2023 № 27/55(914/4078/21).

Відтак, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. Тому для підтвердження цих обставин обов'язково потрібно надати суду договір про надання правничої допомоги, документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу не те, що:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу;

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Це виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відтак, з однієї сторони сторона має право заявляти витрати на правничу допомогу і надати відповідні докази та аргументацію, а інша сторона має право надавати свої заперечення як проти повного обсягу до стягнення витрат, так і заявити про зменшення таких витрат. Вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу так і заперечення мають бути заявлені сторонами разом із першими процесуальними документами. При цьому на кожному етапі судового процесу (в кожній інстанції) заяви про витрати на правничу допомогу треба подавати по відповідній інстанції і з відповідною аргументацією, і якщо суд не розглянув цю заяву, необхідно звертатись по додаткове рішення.

На практиці найбільші витрати задовольняє саме суд першої інстанції. Наприклад, в першій інстанції 20 тис. грн, друга ж інстанція, як і третя (наприклад, якщо опонент подав апеляцію/касацію і програв) може задовольнити до стягнення 10 тис. грн. Звісно, це приклад справи середньої складності, яка пройшла дві/три інстанції за один рік. Однак це не свідчить про те, що заявник не має подавати заяву на відшкодування витрат на правничу допомогу, навпаки, саме таким чином формується судова практика по стягненню гонорарів адвокатів.

У підсумку можна сказати, що врахування судової практики та вимог законодавства при подачі заяв на відшкодування правничої допомоги, а також збір доказової бази є істотним фактором при визначенні судом суми до стягнення.

Якщо судами задовольнятимуться реальні витрати на правничу допомогу, які були витрачені клієнтом на послуги адвокатів, це впливатиме на зловживання контрагентами процесуальними правами та взагалі звертатись до суду. Наприклад, якщо перед зверненням до суду опоненти аналізуватимуть реальність програної справи та ризики понесення витрат на правничу допомогу, це зменшить подачу безпідставних позовів (таких які подаються лише з метою затягування процесу, виведення на перемовини, тощо). Відтак ризик сплатити гроші опоненту за його адвокатів має стати значним важелем.

Катерина Петрушина, адвокат ЮК «Сирота, Дзіс, Мельник та партнери»

Читайте також: Як адвокати - суб'єкти фінмоніторингу мають звітувати до Мін'юсту: роз'яснення Ради адвокатів