Обшуки на підприємстві: порядок вилучення та алгоритми повернення майна

Обшук на підприємстві є поширеною слідчою дією, яка проводиться зазвичай при здійсненні досудового розслідування кримінальних проваджень економічної спрямованості, а в умовах збройної агресії російської федерації проти України та введеного в країні військового стану, також у провадженнях проти основ національної безпеки України.

Є загальновідомим фактом, що слідча дія проводиться раптово, без будь-якого попередження з боку правоохоронців. Наслідками обшуку є вилучення майна підприємства, що вносить корективи в його роботу та може негативно відобразитися на подальшому веденні бізнесу.

Тема проведення обшуків, вилучення та повернення майна підприємства є обширною, кожна ситуація є унікальною. Даний матеріал дає загальне розуміння того, що відбувається під час обшуку, а також містить певні практичні поради, напрямки діяльності при поверненні вилученого майна.

Підстави і порядок проведення обшуку

Підстави і порядок проведення обшуку встановлені статтями 234, 235, 236 Кримінального процесуального кодексу України.

Метою проведення обшуку є:

- виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення;

- відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення;

- встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, яка може бути виконана виключно слідчим або прокурором. Перед початком виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, представнику підприємства повинна бути пред'явлена відповідна ухвала і надана її копія.

Пред'явлення інших документів закон не вимагає, але виходячи зі змісту ухвали слідчого судді, представник підприємства перед початком обшуку може вимагати у слідчого або прокурора надання додаткових документів, наприклад, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань для встановлення відомостей про слідчого і прокурора, які уповноважені на виконання слідчих дій у кримінальному провадженні.

Перед початком обшуку, для встановлення законних підстав проведення даної слідчої дії, представник підприємства повинен отримати копію ухвали слідчого судді (в жодному разі не відмовлятися від її отримання) і ознайомитися з її змістом, звернувши увагу на наступне:

1) Строк дії ухвали слідчого судді

Закон передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. Закінчення строку дії ухвали не дає слідчому або прокурору право на проведення обшуку. Строк дії вказується в ухвалі слідчого судді.

2) Адреса чи інші ідентифікуючі відомості приміщення, яке має бути піддано обшуку

Обшук повинен бути проведений виключно в тому приміщенні, яке вказано в ухвалі слідчого судді, неправильність адреси (літери приміщення згідно даних технічної інвентаризації; номеру офісу тощо) може свідчити про незаконність проведення обшуку.

3) Речі і документи для виявлення яких проводиться обшук

На даний пункт треба звернути особливу увагу, як на початку обшуку так і під час його проведення. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку, якою є виявлення і вилучення саме тих речей і документів, які зазначені в ухвалі слідчого судді.

Чому важливо звернути увагу на речі і документи, які зазначені в ухвалі слідчого судді?

На початку обшуку, особа, яка його проводить пропонує представнику підприємства добровільно видати речі і документи, які зазначені в ухвалі слідчого судді. Якщо в ухвалі наведено конкретний перелік документів або речей, які перебувають у володінні підприємства, керівництво підприємства може прийняти рішення про добровільну видачу цих документів, тим самим позбавивши правоохоронців доцільності їх подальшого відшукання та у наданні доступу до всіх приміщень і майна підприємства.

Практика показує, що переважна більшість ухвал слідчого судді завжди має доволі узагальнений опис майна, на відшукання якого надається дозвіл, наприклад: «…надати дозвіл слідчому … на відшукання і вилучення договорів, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних за період з 01 січня 2023 року по теперішній час …». Таке формулювання, навіть за умови згоди керівника підприємства на добровільну їх видачу, дає підстави слідчому поставити під сумнів обсяг наданих документів і здійснювати пошукові дії.

Також, за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в приміщеннях, які підлягають обшуку, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.

Порядок вилучення майна під час обшуку

Речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про його арешт, повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

На практиці предметом вилучення під час обшуку на підприємстві може бути наступне майно:

· первинні бухгалтерські документи на паперових носіях (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо);

· документи про працевлаштування працівників, нарахування та виплату заробітної плати;

· дозвільна та технічна документація що стосується організації виробництва;

· документація з охорони праці (дозвільні документи, журнали інструктажів тощо);

· мобільні телефони підприємства та працівників;

· комп'ютерна техніка, інформація в електронному вигляді, носії інформації;

· готівкові грошові кошти;

· транспортні засоби, спецтехніка;

· предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

Слід звернути увагу на те, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних телефонів, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

За приписами статті 168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних телефонів. Виключенням є наступні випадки:

· надання вказаного майна разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження;

· об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення;

· доступ до вказаних об'єктів обмежується власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор може залучити спеціаліста для копіювання інформації, яка зберігається в електронному вигляді. В такому випадку предметом вилучення є інформація на відповідному матеріальному носії.

При вилученні комп'ютерних систем, володілець інформації має право вимагати від особи, яка здійснює тимчасове вилучення комп'ютерних систем, здійснити копіювання інформації (за наявності технічної можливості здійснення копіювання). Копіювання в такому випадку здійснюється із залученням спеціаліста та з використанням матеріальних носіїв володільця комп'ютерних систем. Виключенням для копіювання є інформація, обіг якої заборонений законом.

Рішення щодо вилучення певного майна приймається виключно слідчим або прокурором, який здійснює обшук, з урахуванням відношення майна до кримінального провадження. Таке процесуальне рішення оформлюється протоколом обшуку зі складанням опису вилученого майна.

Складання опису вилученого майна

До складання опису вилученого майна слід віднестись відповідально, оскільки якість складеного опису в подальшому може вплинути на реалізацію права на повернення майна. Дана стадія обшуку може бути досить тривалою, але вона має важливе значення, тому нижче наведено низку практичних порад.

1) Документи на паперових носіях

Опис вилучених документів повинен містити реквізити кожного документа, який вилучається (номер, дату складання, найменування контрагента), або мати такий опис, який дозволить його ідентифікувати серед інших. Від слідчого або прокурора, які проводять обшук необхідно вимагати саме ідентифікації кожного документа в описі, заперечувати проти будь-яких згуртованих формулювань, наприклад: «синя папка з документами на 45 аркушах», «договори за 2022 рік на 250 аркушах», «видаткові накладні з ТОВ «Ромашка» на 300 аркушах», «документи ФОП Петренко І.І.», тощо.

2) Мобільні телефони, носії інформації та комп'ютерна техніка

При вилученні мобільних телефонів в обов'язковому порядку необхідно зазначати в описі їх марку, модель, а також IMEI. Опис комп'ютерної техніки та матеріальних носіїв інформації необхідно здійснювати із зазначенням назви (за наявності) та серійних номерів усіх складових. При відсутності серійних номерів, здійснювати візуальний опис.

3) Готівкові грошові кошти

Опис готівкових грошових коштів здійснюється із зазначенням серії і номеру кожної купюри. За наявності технічної можливості, перед упаковкою коштів можна здійснити їх просвічування ультрафіолетовою лампою для уникнення їх подальшої помітки спеціальними засобами.

4) Транспортні засоби і спецтехніка

Транспортні засоби і спецтехніка описуються з обов'язковим зазначенням марки, моделі, VIN-номеру та номерного знаку. Окремо слід зазначити про вилучення комплектів ключів, документів про реєстрацію.

Неякісно складний опис вилученого майна може призвести до неможливості його повернення або втрати, а також не дозволяє підприємству належним чином обґрунтовувати відсутність підстав для вилучення конкретних речей і документів.

Як зазначалося вище, за наслідками проведення обшуку складається протокол, копія якого в обов'язковому порядку повинна бути надана керівнику або представникові підприємства.

Перед підписанням протоколу обшуку, керівник або уповноважений представник підприємства мають право подати свої письмові зауваження щодо порядку проведення слідчої дії, які є додатком до протоколу обшуку.

Відмінності вилученого майна та тимчасово вилученого майна

Згідно приписів частини 5 статті 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Аналіз частини 7 статті 236 та частини 5 статті 171 КПК України дають підстави дійти наступних висновків:

По-перше, якщо під час обшуку вилучене майно прямо передбачене ухвалою слідчого судді, воно не є тимчасово вилученим майном. Прикладом такого вилучення є мобільний телефон конкретної марки та моделі, із зазначенням його ідентифікуючих ознак, або грошові кошти із зазначенням в ухвалі слідчого судді серій та номерів купюр, або транспортний засіб з відповідним реєстраційним номером, номером шасі та VIN-номером.

В такому випадку, з урахуванням приписів частини 7 статті 236 КПК України, майно не є тимчасово вилученим та щодо нього не потрібно вирішувати питання про арешт.

По-друге, якщо ухвала слідчого судді не містить конкретного посилання на ідентифікуючі ознаки майна, таке майно набуває статусу тимчасово вилученого майна та воно підлягає арешту, в порядку передбаченому КПК України, або поверненню власнику або законному володільцю. Приклади такого формулювання розглядалися вище та вони в ухвалі слідчого судді формулюються наступним чином: «договори за 2023 рік», «мобільні телефони», «грошові кошти», тощо.

В даному випадку майно, яке прямо не передбачено ухвалою слідчого судді набуває статусу тимчасово вилученого майна, що передбачає обов'язок слідчого або прокурора звернутися до слідчого судді із клопотанням про арешт такого майна.

Вищевказані обставини свідчать про те, що законодавець формально визначає такі поняття як вилучене мано та тимчасово вилучене майно.

Порядок повернення вилученого майна

Як зазначено вище, щодо вилученого майна, яке прямо передбачено ухвалою слідчого судді відсутні вимоги щодо необхідності розгляду питання про арешт вилучених речей та/або документів. Проблематика полягає у тому, що законодавством прямо не встановлено порядок повернення вилученого майна, на яке не було накладено арешт у встановленому законом порядку.

Повернення такого майна можливе після спливу розумного строку необхідного слідчому для вчинення певних процесуальних дій із вилученим майном. Наприклад, проведення відповідної експертизи, або інших процесуальних дій. Після спливу розумних строків, або строків передбачених законодавством на проведення відповідних процесуальних дій, є доцільним звертатися до слідчого та прокурора із клопотанням про повернення вилученого майна. У разі відмови у задоволенні клопотання про повернення майна, доцільно звернутися до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні вилученого майна із обґрунтуванням того, що вилучене майно не має значення для кримінального провадження, вилучено незаконно або із зазначенням інших підстав.

Крім цього, частиною 6 статті 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням відсутності в КПК приписів щодо повернення вилученого майна, слід звертатися із клопотанням до слідчого судді або суду із клопотанням про повернення майна, посилаючись на приписи частини 6 статті 9 та статті 174 КПК України.

Порядок повернення тимчасово вилученого майна

Статтею 169 КПК України встановлено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадку не звернення слідчим, прокурором до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна:

- не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна,

- не пізніше 48 годин після вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді;

4) у випадку, якщо ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд не постановив протягом сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання;

5) у разі скасування арешту;

6) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Випадки повернення майна на підставі вищевказаних пунктів 1, 3, 4 на практиці є найменш вірогідними.

Найбільш дієвими є способи повернення майна саме при постановленні слідчим суддею ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна або про скасування арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України встановлено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Розгляд клопотання про арешт майна здійснюється у судовому засіданні, за участю представника підприємства, речі і документи якого були вилучені під час обшуку. Саме в цьому судовому засіданні представником підприємства необхідно навести доводи незаконності та безпідставності вилучення майна. Для прикладу, в залежності від конкретних обставин проведення обшуку, можна звернути увагу слідчого судді на наступне:

- обшук проведено не за тією адресою, або в приміщеннях, до яких не надавався дозвіл на обшук;

- обшук проведено не уповноваженими особами;

- обшук і вилучення майна здійснювалися без обов'язкової фіксації за допомогою відеозапису;

- обставини кримінального провадження мають ознаки звичайної законної господарської діяльності підприємства або цивільно-правового спору;

- речі і документи не мають доказового значення для кримінального провадження;

- звернути увагу на негативні наслідки арешту майна для діяльності підприємства;

- клопотання про накладення арешту не відповідає вимогам КПК.

Вказаний перелік не є вичерпним і залежить від конкретних обставин кримінального провадження, яке розслідується, обставин проведення обшуку, а також речей і документів, які були відшукані стороною обвинувачення під час слідчої дії.

На практиці розгляд клопотання про арешт майна може відбутися за відсутності представника підприємства.

У разі постановлення слідчим суддею ухвали про арешт вилученого під час обшуку майна, підприємство повинно діяти наступним чином:

1) Якщо розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі представника підприємства (власника майна)

На підставі абзацу першого частини 1 статті 174 КПК України, звертатися до слідчого судді або до суду із клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково. При цьому, представник підприємства у своєму клопотанні повинен навести всі доводи, на які б він вказував при розгляді клопотання про арешт майна (приклади розглянуто вище).

2) Якщо розгляд клопотання про арешт майна відбувся за участю представника підприємства (власника майна)

По-перше, ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку, тому у разі незгоди з рішенням слідчого судді, необхідно використати дане право.

По-друге, абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аргументи щодо необґрунтованості накладення арешту повинні бути новими та відрізнятися від тих, які вже були предметом розгляду слідчого судді. Відсутність потреби у подальшому арешті майна може обґрунтовуватися розумністю строків позбавлення власника майна, відсутністю оголошеної підозри власнику або володільцю майна, невиконання слідчим процесуальних дій з вилученим майном, тощо.

Підсумовуючи вищевказане слід звернути увагу на те, що підприємство не може бути застраховане від проведення обшуку, але може мінімізувати негативні наслідки його проведення. Звичайно, основною запорукою захисту у кримінальному провадженні є ведення законної господарської діяльності. Організація належного підбору персоналу, введення дисципліни у функціонуванні внутрішніх процесів на підприємстві, а також розуміння того, хто і як буде діяти при проведенні слідчих дій на підприємстві, значно мінімізує ризики позбавлення підприємства майна, необхідного для успішного ведення господарської діяльності.

Адвокат, керівник кримінальної практики

Юридичної компанії «RIYAKO&PARTNERS»

Олександр Шевцов

Читайте також: Робота на підприємстві. Що має знати юрист?

Форс-мажор як інструмент допомоги бізнесу