Потреби воєнного часу: нові ніші для юриста

Неспровокована, невиправдана агресія російської федерації проти України повністю змінила життя як кожного українця, так і країни загалом. Повномасштабне вторгнення російських військ на територію України змусило нас змінювати пріоритети й передусім думати про збереження життя близьких, власного життя та про захист суверенітету нашої Батьківщини.

Також багато чоловіків і жінок, учорашніх лікарів, учителів, програмістів, юристів і працівників різних сфер, стали до лав ЗСУ, Національної гвардії, сил територіальної оборони та інших формувань для забезпечення здійснення заходів із національної безпеки й оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації.

Після оголошення на території України воєнного стану більша частина бізнесу була фактично паралізована через різноманітні обставини, однак із часом підприємці почали адаптовуватися і пристосовуватися до нових реалій та шукати нові напрями й можливості для роботи. Змінив свій вектор із початком введення воєнного стану й бізнес, пов'язаний із наданням юридичної / правової допомоги.

На цей час значна кількість звернень по адвокатську допомогу стосується питань мобілізації та проходження військової служби, виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, виплат у разі поранення в період перебування на лікуванні та рідним і близьким у разі загибелі військового, установлення факту загибелі військовослужбовця під час участі в бойових діях, установлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, у разі якщо чоловік або жінка загинув (загинула) під час участі у бойових діях, а також багато інших питань, так чи інакше пов'язаних із війною, що триває.

Сьогодні хотів би зупинитися на деяких проблемних питаннях, з якими до Адвокатського об'єднання "Діксі Лекс" звертаються військовослужбовці та члени їхніх сімей задля захисту та відновлення порушених прав.

Щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану

Постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 р. № 168 установлено обов'язок держави щодо виплати військовослужбовцям та іншим працівникам "силового блоку" 30000 грн додаткової винагороди на період дії воєнного стану та її збільшення до 100000 за безпосередню участь у бойових діях.

За час дії воєнного стану Постанова КМУ № 168 зазнавала численних змін у частині як підстав для таких виплат, так і переліку осіб, що на такі виплати мали право (останні зміни внесено у вересні 2023 року).

Зазначимо, що для виконання вимог Постанови № 168 і для врегулювання виплат військовослужбовцям керівництво окремих служб видало внутрішні накази, які регулюють процедуру реалізації нарахування та виплати додаткової винагороди (обов'язок органу військового управління вчинити певні дії / вжити заходів та на який саме орган покладено обов'язок вжити заходів, у якій формі та послідовності тощо).

До АО "Діксі Лекс" неодноразово зверталися військовослужбовці з питання невиплати збільшеної додаткової винагороди (до 100000 грн) за період їх безпосередньої участі у бойових діях. І, до речі, така невиплата здебільшого пов'язана не із законодавчими прогалинами чи браком коштів, а з протиправною та безпідставною бездіяльністю командирів, які не видають відповідних наказів щодо виплат, хоча саме такий документзгідно з Постановою КМУ № 168 є підставою для виплати.

Скарги до вищого командування в цій ситуації зазвичай є неефективними та реагування на них немає. Не виключаємо, що у зв'язку із величезним навантаженням.

Тож єдиним ефективним способом захисту права військовослужбовців на додаткову винагороду є звернення до суду адміністративної юрисдикції.

Так, до прикладу, за правовою допомогою до об'єднання звернувся цілий загін військовослужбовців (понад 40 осіб), яким за два місяці не нарахували та не виплатили додаткову винагороду, хоча довідки командира військової частини про те, що особа брала безпосередню участь у бойових діях, видано кожному з них, а також видано й відповідні рапорти щодо виплат, адресовані командирам. Тож є докази наявності й реальності підстав для виплати підвищеного розміру додаткової винагороди.

Проте військова частина, у якій проходять службу військовослужбовці, не вчиняє дій для нарахування та виплати додаткової винагороди, посилаючись на внутрішні накази, яких немає в загальному доступі, і недотримання цих розпорядчих актів військовою частиною, у якій військовослужбовці перебували у відрядженні в оскаржуваний період, а саме ненаправлення на їхню адресу довідки за формою, установленою внутрішніми розпорядчими актами.

Тож військовослужбовці, які брали участь у бойових діях або заходах, що підтверджено рапортами та довідками іншої форми, які містять всі необхідні дані для здійснення виплати додаткової нагороди, позбавлені можливості отримати належні їм грошові кошти.

Отже, протиправна бездіяльність, що полягає в ігноруванні та невиконанні командуванням військових частин своїх обов'язків, недотримання органами військового управління вимог керівних документів у частині обміну інформацією та дотримання надмірного формалізму, має негативні наслідки для військовослужбовців і впливає на їхні особисті права, зокрема й на право отримання належної їм додаткової винагороди.

Така ситуація вкрай негативно позначається на мотивації військовослужбовців. На цей час тривають судові процеси за позовами військовослужбовців до військової частини про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Окремим напрямом є виплата грошового забезпечення у випадках, коли особа перебуває на лікуванні через поранення.

Згідно з тією ж Постановою КМУ № 168 установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, вона підлягає виплаті особам, включаючи осіб, зазначених у цьому пункті, зокрема й тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови № 168 випливає встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Зауважимо, що Міністерство оборони запустило онлайн-платформу, так званий Довідник пораненого (https://turbota.mil.gov.ua/dovidnyk-poranenogo), де покроково наведено алгоритм усіх дій і документів, необхідних на кожному етапі (від поранення до протезування й оформлення інвалідності).

Чи не ключовим документом, який необхідно отримати, є довідка про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) (додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 р. № 402 (зі змінами)) - це документ, у якому міститься інформація про обставини, за яких було отримано травму, поранення чи каліцтво. Ця довідка покликана встановити причинно-наслідковий зв'язок між обставинами поранення та захистом Батьківщини / виконанням обов'язків військової служби / проходженням військової служби. Її наявність є обов'язковою для проходження ВЛК, МСЕК, вона впливає на розмір виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності.

Однак і на етапі подання до військової частини зібраного пакета документів після завершення лікування на військовослужбовця може чекати така ж проблема, що й у попередньому випадку - жодним чином не виправдана бездіяльність командирів, що полягає в невиданні наказів та, відповідно, ненарахуванні коштів, які підлягають виплаті.

Отже, військовослужбовці вимушені звертатися до суду. Тому акцентуємо на необхідності збереження собі копій усіх медичних документів, перш ніж подавати їх до військової частини.

Щодо встановлення факту проживання однією сім'єю (родинних зв'язків / факту утримання)

На превеликий жаль, війна забирає величезну кількість життів наших захисників. Втрата рідних і близьких є непоправною та невиліковною.

Держава таку втрату намагається компенсувати принаймні фінансово - виплатою одноразової грошової допомоги, яку згідно з Постановою КМУ № 168 установлено в розмірі 15 млн грн, на всіх осіб, що на таку допомогу претендують.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі загибелі військовослужбовця чи смерті внаслідок отриманих травм, право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями є члени сім'ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснює суд у порядку окремого провадження.

Проте на сьогодні у справах про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, у разі якщо чоловік або жінка загинув (загинула) під час участі в бойових діях, є проблемні питання, пов'язані з юрисдикцією таких справ, які поки що залишаються невирішеними.

Зокрема, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 22.03.2023 р. у справі № 290/289/22-ц визначив, що вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, у разі якщо чоловік або жінка загинув (загинула) під час участі в бойових діях, за своїм предметом і можливими правовими наслідками пов'язані з публічно-правовими відносинами з державою, а отже не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Проте Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 22.09.2023 р. у справі № 560/17953/21 не погодився з висновком щодо неналежності до цивільної юрисдикції спорів про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для остаточного визначення юрисдикції в подібних справах.

На сьогодні Велика Палата Верховного Суду ще не винесла рішення у справі № 560/17953/21 та остаточно не визначила юрисдикції (цивільної чи адміністративної) у справах про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, у разі якщо чоловік або жінка загинув (загинула) під час участі в бойових діях.

Отже, до визначення остаточної юрисдикції для розгляду цих справ, у разі якщо чоловік або жінка загинув (загинула) під час участі в бойових діях, її (його) цивільні чоловік або жінка позбавлені можливості встановити факт спільного проживання однією сім'єю в судовому порядку та в подальшому звертатися до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги. Сподіваємося, що цю нагальну проблему буде розв'язано найближчим часом.

Щодо встановлення факту смерті військовослужбовця під час ведення бойових дій

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК заяву про встановлення факту смерті особи на території, де введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, можуть подати члени сім'ї померлого, їхні представники або інші заінтересовані особи (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Зазначимо, що встановлення факту смерті військовослужбовця під час ведення бойових дій має для членів сім'ї померлого юридичне значення та необхідне для отримання свідоцтва про смерть і подальшого використання вказаного документа в цивільно-правових відносинах, зокрема спадкування, отримання статусу членів сім'ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім'ї загиблого військовослужбовця та ін.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 р. у справі № 490/6057/19-ц, встановлення факту, що має юридичне значення щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, можливе лише в судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від установлення факту загибелі військовослужбовця під час проходження військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих і майнових прав заявника як члена сім'ї загиблого військовослужбовця. Тобто відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім'ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій і можливості звернення членів сім'ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.

Однак у разі звернення з відповідними заявами до суду виникають проблемні питання, які стосуються отримання та подання до суду документів, що можуть підтверджувати факт загибелі військовослужбовця, а також обставини його загибелі (акт про настання смерті, рапорти про обставини загибелі, акт службового розслідування обставин загибелі та/або за фактом смерті військовослужбовця, накази про виключення з особового складу, сповіщення військової частини, покази свідків, пояснення можливих очевидців тощо), оскільки в багатьох випадках тіла загиблих залишилися на полі бою та/або на тимчасово окупованих територіях, без можливості їх евакуювати та ідентифікувати, а також підготувати відповідні документи.

Висновок

Підсумовуючи зазначене, хотілося б наголосити, що це лише незначна частина викликів, з якими сьогодні стикаються військовослужбовці та члени їхніх родин, вирішення яких, зокрема й у судовому порядку, потребує фахової допомоги юристів.

Також підкреслимо, що, хоча потреби воєнного стану й відкривають юридичному бізнесу нові ніші та можливості, ця категорія справ є дуже складною як із практичного та процесуального боку, оскільки законодавство не завжди відповідає потребам воєнного стану, так і з емоційного, оскільки стосується життя, здоров'я та порушених прав військовослужбовців, які сьогодні стоять на захисті Батьківщини, її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Зі свого боку зазначимо, що адвокати адвокатського об'єднання "Діксі Лекс" завжди готові надати кваліфіковану правову допомогу військовослужбовцям у разі порушення їхніх законних прав та інтересів і тим самим зробити свій маленький вклад у загальну перемогу.