Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак на дискусійному заході «Англійське право. Арбітраж та судові спори у Великій Британії» розповіла про те, на що звернути увагу під час подання заяви про забезпечення в Україні позову, поданого до Лондонського арбітражу (презентація).
Ольга Ступак звернула увагу на важливі моменти під час розгляду заяв про вжиття заходів забезпечення позову, переданого на розгляд Лондонського міжнародного арбітражного суду, та про визнання і надання дозволу на виконання рішень цього арбітражу, а також проаналізувала відповідну практику Верховного Суду.
Вона акцентувала на особливостях процесуального порядку розгляду таких заяв. До 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачав можливості забезпечення позову у справах, переданих на розгляд міжнародного арбітражу. А чинна редакція Кодексу визначає не лише процедуру забезпечення позову, а й забезпечення доказів у таких спорах, хоча останній інститут учасники справ поки що не застосовують активно.
Також суддя нагадала, що за новим процесуальним порядком судом першої інстанції в цій категорії справ є апеляційний суд, а ВС - суд апеляційної інстанції. В касаційному порядку такі справи не переглядаються. «Тобто вирішення відповідних справ потребує менше часу», - зауважила Ольга Ступак.
Вона зазначила, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення переданого в арбітраж позову здійснюється за тими ж принципами, що передбачені для справ, які розглядаються національними судами. Тому суддя порадила юристам звернути увагу на відповідну практику касаційних судів у справах за заявами про забезпечення позову.
Ольга Ступак нагадала, що в ч. 7 ст. 151 ЦПК України визначено перелік документів, які додаються до заяви про забезпечення позову у справі, переданій на розгляд міжнародного комерційного арбітражу. Зокрема, має бути доданий документ, що підтверджує подання такої позовної заяви, або інший аналогічний документ згідно з відповідним регламентом (правилами) арбітражу. Суддя зауважила, що кожен арбітраж визначає, з якого моменту починається арбітражний процес.
На її прохання старший радник London Court of International Arbitration (LCIA) Василина Одноріг уточнила, що за їхніми правилами арбітраж починається з моменту подання заяви та сплати реєстраційного збору. Якщо є перерва між цими подіями - з моменту останньої події. Також Василина Одноріг розповіла, що сторони з України або їхні радники часто звертаються із запитами про підтвердження реєстрації арбітражної заяви, і LCIA надає відповідні документи. Водночас в арбітражному суді налагоджена стандартна комунікація після реєстрації заяви, що підтверджує реєстрацію та присвоєння реєстраційного номера заяви.
Ольга Ступак зауважила, що до заяви про забезпечення позову має бути додана копія арбітражної угоди (п. 3 ч. 7 ст. 151 ЦПК України). Суддя акцентувала, що до заяви мають бути подані копії документів, зроблені з їх оригіналів. Відповідно, копії мають бути тією мовою, якою вони подані до арбітражу, а посвідчений переклад документів українською варто долучити для зручності. Суддя наголосила, що недотримання цієї простої процедурної вимоги є невиконанням норми процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника. Перший варіант для обговорення не підходить, оскільки йдеться про арбітраж у Лондоні. Ольга Ступак звернула увагу на складнощі, які виникають зі встановленням місцезнаходження відповідача чи його майна на території України. Тому практика свідчить, що такі заяви подають до Київського апеляційного суду.
Суддя розповіла, що сьогодні в кожній четвертій - п'ятій справі щодо визнання та виконання рішення міжнародного арбітражу або забезпечення позову постає питання щодо наявності в боржника майна на території України, що давало б можливість українському суду вирішувати відповідні питання. Вона зазначила, що боржники подають до суду заяви про відсутність у них майна на території України, щоб довести неможливість розгляду відповідної заяви судом на території України. Тому суди повинні з'ясовувати питання про наявність майна боржника на території України.
Ольга Ступак навела справу, у якій на підтвердження наявності майна боржника на території України надавалися документи про те, що в юридичної особи, яка не була зареєстрована в Україні, є рахунок в українському банку. ВС погодився з тим, що в боржника є майно на території України. В іншій справі Верховний Суд погодився з тим, що можна вирішувати питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражу тому, що в боржника на території України є майно у вигляді права вимоги до української юридичної особи, підтверджене рішенням арбітражного суду. Ще в одній справі ВС погодився, що суд може розглядати справу, оскільки на складі, розташованому на території України, зберігається зерно боржника.
За матеріалами Верховного Суду
LIGA360 - зручний інструмент для юриста-міжнародника. Знаходь та аналізуй європейське законодавство, отримай рекомендації в питаннях міжнародних відносин, прав людини й громадянства, воєнного стану. Замовляй LIGA360 прямо сьогодні.
Читайте також:
