Рішенням місцевого суду основний позов було задоволено частково. Представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. До вказаної заяви долучено рахунки про оплату та меморіальні ордери.
Додатковим рішенням районного суду заяву задоволено та стягнено на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 100 грн.
Однак постановою апеляційного суду задоволено апеляційну скаргу відповідача, додаткове рішення суду попередньої інстанції скасовано та відмовлено в заяві позивача про ухвалення такого рішення.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у справі відповідач ставить під сумнів саме докази на підтвердження реальності здійснення відповідних витрат на правничу допомогу. Разом з тим, доказами на підтвердження реальності витрат можуть бути: протокол наданих послуг, акт надання послуг, рахунок на оплату, копія платіжного доручення.
Суд визнав слушними доводи апеляційної скарги з приводу неналежності доказів здійснення витрат, оскільки долучені меморіальні ордери не містять посилань на платника або ж жодних посилань на відношення до витрат здійснених на оплату зобов`язань позивача за договором. Крім того, вказані меморіальні ордери містять посилання в призначенні платежу на прізвище осіб, які не є учасниками справи або ж представниками позивача. Таким чином, меморіальні ордери не можуть бути належними доказами реальності здійснення витрат на правничу допомогу позивача. Рахунки долучені представником позивача також не вказують на здійснення витрат, оскільки відсутнє підтвердження факту їх оплати.
Докази долучені представником позивача при подачі відзиву апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи та вказані докази повинні були бути надані в суді першої інстанції при вирішення відповідної заяви.
Висновок ВС
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).
ВС постанову суду апеляційної інстанції змінив в мотивувальній частині, а в іншій частині залишив без змін.
Інформація працюватиме на вас - з рішенням LIGA360:Юрист. Здійснюйте legal research українського законодавства й судової практики, прогнозуйте результати судових справ, читайте експертну аналітику з "гарячих" тем. Замовте тестовий доступ за посиланням.
Читайте також:
