Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21 висловилась про відповідальність у разі блокування податкових накладних. Про це повідомила прес-служба ВС.
Суть справи: підприємство звернулось із позовом до податківців та казначейської служби про стягнення з Державного бюджету України 1 236 916,80 грн збитків.
Позов було мотивовано тим, що продавець унаслідок протиправної поведінки ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої продавцем податкової накладної, допустив порушення умов укладеного з своїм покупцем договору поставки з урахуванням додаткової угоди. У зв'язку із цим продавець був змушений сплатити на користь контрагента 1 236 916,80 грн штрафних санкцій, які вважає своїми збитками.
Господарський суд позов задовольнив. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Суди мотивували свої рішення тим, що продавець довів усі три умови, необхідні для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: протиправність поведінки ДПС, наявність у продавця збитків і причинний зв'язок між неправомірними діями ДПС та завданими збитками. Податківці оскардили ці судові рішення до Верховного Суду. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі ВС передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ВП ВС дійшла висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг. Реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит із ПДВ за наслідками господарської операції, залежить саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а якщо потрібно - може ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок). Тому продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, у результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.
Щодо способів захисту платника податку Велика Палата ВС зауважила, що ефективний засіб повинен забезпечити відновлення порушеного права, а в разі неможливості такого відновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, звертаючись із позовом про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючого органу, платник податків, як у цій справі, намагається не відновити порушене право, а одержати компенсацію спричинених цим порушенням наслідків.
З урахуванням суб'єктного складу сторін ВП ВС встановила, що спір у цій справі має вирішуватися за правилами господарського судочинства, а також відступила від висновків, сформульованих у постанові КГС ВС від 16 вересня 2020 року у справі № 916/978/19.
Водночас Велика Палата ВС зауважила, що продавець реалізував своє право як платника податків у податкових відносинах і вчинив дії, спрямовані на відновлення майнового інтересу контрагента на одержання права на податковий кредит, а саме звернувся до адміністративного суду з позовом, за результатами якого ДПС зареєструвало в ЄРПН податкову накладну датою її подання на реєстрацію. Виконання судового рішення в адміністративній справі мало наслідком реалізацію майнового інтересу покупця на виникнення прав на податковий кредит.
ВП ВС констатувала, що оскарження рішення, дії або бездіяльності контролюючого органу як таке, що спрямоване на відновлення суб'єктивного права чи законного інтересу, і вимога про відшкодування шкоди, завданої втратою цього права чи інтересу, є зверненням до конкуруючих способів захисту, одночасно надати які суд не може.
Велика Палата ВС вказала, що у спірних правовідносинах не відбулось об'єктивного зменшення майнових благ покупця, а 981 680 грн, сплачені продавцем на користь покупця у складі штрафу відповідно до п. 7.3.1 договору, не були необхідними витратами, які він мусив зробити для відновлення порушеного майнового інтересу покупця, що унеможливлює стягнення зазначеної суми з державного бюджету як збитків. Решту сплачених на користь покупця коштів (255 236,80 грн) не можна стягнути з державного бюджету як збитки, оскільки немає причинного зв'язку між діями ГУ ДПС із блокування реєстрації податкової накладної та понесенням продавцем таких витрат на виконання договору. Тому Велика Палата ВС визначила помилковими висновки судів попередніх інстанцій.
Отже, ВП ВС касаційну скаргу задовольнила частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувала та постановила ухвалити нове рішення і відмовити в задоволенні позову.
Будьте готовими до перевірок контролюючих органів у 2023 році! Модуль "Мистецтво оборони" у LIGA360 надасть відповіді, як захистити бізнес правовим шляхом. Замовте прямо сьогодні.
Читайте також:
