Пакування для товарів: чинні вимоги відповідності та перспективи регулювання

Технічні регламенти регулюють введення в обіг товарів в Україні і більшість цих товарів вводяться в обіг в упаковці. І хоч регулювання активно змінюють та оновлюють на виконання зобов'язань за Угодою про Асоціацію, нові технічні регламенти окремо не регулюють відповідність упаковки для товарів. Виробникам же необхідно пам'ятати, що разом із товаром вони вводять в обіг і його упаковку, а тому треба дбати про відповідність використаних пакувальних матеріалів вимогам законодавства.

В Україні вимоги до пакувальних матеріалів встановлено Технічним регламентом з підтвердження відповідності паковання (пакувальних матеріалів) та відходів паковання, затвердженим наказом Держпродспоживстандарту від 24 грудня 2004 року № 289 ("Регламент"). Його розробили відповідно до Директиви про паковання та відходи паковання № 94/62/ЄС станом на 2004 рік, відтоді змін не вносили. При цьому Україна півтора року як мала наблизити до ЄС законодавство у сфері пакування та відходів пакування. Ці строки будуть стрімко надолужувати.

Які вимоги до пакувальних матеріалів сьогодні встановлено в Україні та на що очікувати розберемо в цій статті.

Технічний регламент паковання

Регламент регулює будь-яке паковання (пакувальні матеріали), що призначені для вміщення, захисту, переміщення, доставки та презентації товарів. Сюди входить:

· споживча тара - упаковка для кінцевого споживача;

· групова тара - упаковка для групи товарів;

· транспортна тара - упаковка для перевезення товарів;

Виробники та імпортери мають:

1) забезпечити мінімально можливі місткість та вагу упаковки, але щоб не порушувати вимог безпеки та гігієни;

2) передбачити можливість його вторинного використання, перероблення чи відновлення;

3) мінімізувати наявність токсичних матеріалів;

4) забезпечити відповідність вимогам національних стандартів із Переліку, затвердженого наказом Держпродспоживстандарту № 351 від 10 грудня 2007 року; та

5) забезпечити дотримання рівня концентрації свинцю, кадмію, ртуті та 6-валентного хрому.

Якщо ж пакування підлягає, наприклад, компостуванню, відновленню у будь-який спосіб чи розкладанню - треба виконувати відповідні специфічні вимоги.

Потім треба пройти оцінку відповідності паковання в одному з органів сертифікації. Якщо успішно - заповнюєте декларацію відповідності. На паковання, ярлик або супровідну документацію товару наноситься зносостійке маркування:

1) галузь промисловості,

2) тип пакувального матеріалу, та

3) національний знак відповідності з ідентифікаційним номером органу оцінки відповідності.

Чи застосовують на практиці регламент пакування виробниками продукції?

Питання залишається відкритим.

З одного боку, Регламент не передбачає наслідків за невідповідність паковання. Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1069 (зі змінами та доповненнями) ("Постанова") орган контролю для Регламенту не призначено. Можна сказати: "Немає контролю - немає санкції". Якщо вірити словам представників ДП "Харківстандартметрологія" (призначений орган оцінки відповідності), вони не пам'ятають, коли до них звертались за сертифікацією паковання.

Також цікаво, що для рівнів концентрації свинцю, кадмію, ртуті та 6-валетного хрому строків впровадження так і не встановили. Виходить, питання про дотримання рівня концентрації навіть не може стояти.

З іншого боку - стаття 12 Закону України "Про загальну безпеку нехарчової продукції" № 2736-VI (зі змінами та доповненнями), дозволяє органу ринкового нагляду вилучати з обігу небезпечну продукцію. Безпечною ж вважається продукція, що відповідає вимогам законодавства, в т. ч. технічних регламентів. За Постановою ж Держпродспоживслужба - орган державного нагляду за дотриманням цього закону. В результаті, ризик санкцій за недотримання Регламенту залишається.

Чого очікувати далі?

Реформи не оминуть і вимоги до упаковки. За Угодою про асоціацію Україна мала гармонізувати законодавство у сфері пакування та відходів пакування до вересня 2020 рокуПідпункт 2.24 пункту 2 Додатку ІІІ до Частини 3 Розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Декілька законопроєктів розроблялось із 2016 року, але жоден з них не дійшов до прийняття Верховною Радою.

Зі "свіжих" законопроєктів можна виділити лише два:

· законопроєкт від Мінрегіону - опублікований ще у лютому 2020 року Текст законопроєкту на сайті Міністерства розвитку громад та територій України від 03.02.2020 - залишився без розвитку; та

· законопроєкт від Міндовкілля -почали розробляти в січні 2021 року, мали закінчити у жовтні 2021 року, а перенесли термін на вересень 2022 року.

Кабінет Міністрів України має внести на розгляд Верховної Ради України проєкт закону про упаковку та відходи упаковки протягом шести місяців з набрання чинності законом про управління відходами (зараз законопроєкт № 2207-1-Д від 04.06.2020).

Влітку 2021 цей законопроєкт був прийнятий в першому читанні, тому ймовірно його приймуть до 2023 року. Новий закон про упаковку та відходи упаковки варто очікувати в найближчі 2 роки.

Хоч Міндовкілля досі не оприлюднило законопроєкт, попередні висновки можна зробити з проєкту від Мінрегіону:

· реформують систему відповідальності виробників та імпортерів за відповідність упаковки;

· змінять вимоги до змісту маркування пакувальних матеріалів;

· КМУ затвердить новий технічний регламент упаковки та відходів упаковки; та

· оновлять критерії для маркування упаковки та приймуть новий перелік національних стандартів.

Як наслідок, нові обов'язки для виробників, налаштування виробництв (чи підбір нових постачальників) під оновлені вимоги законодавства.

Висновки

З одного боку, остаточно не зрозуміло, працює Регламент на практиці чи не працює. З іншого боку, його вимоги залишаються обов'язковими, ризик санкцій зі сторони держави за недотримання Регламенту нікуди не зникає. Задля захисту з усіх сторін варто забезпечити відповідність паковання (матеріалів паковання) вимогам Регламенту.

Водночас необхідно пильно слідкувати за змінами у законодавстві. Найближчим часом (1-2 роки) стрімко оновлюватимуть законодавство у сфері упаковки та відходів упаковки. Для виробників це означає нову систему відповідальності за введену в обіг упаковку, нові вимоги відповідності до упаковки та витрати на налаштування виробництв/ліній постачання під оновлене законодавство.