Переривання перебігу позовної давності за основним зобов'язанням не перериває перебігу цього строку за іншим обов'язком. Відповідну постанову у справі № 201/15310/16 КЦС ВС ухвалив 18 серпня, повідомила прес-служба ВС.
Із повним текстом постанови зручно ознайомитись в системі VERDICTUM. Протестувати систему можна за посиланням.Також ви можете скористатись сервісом "Референт" у системі VERDICTUM, в якому можна контролювати появу нових судових рішень в історії справи.
Суть справи: банк звернулося до суду з позовом до позичальника (іпотекодавця) про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. Суди встановили, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки банком пред'явлено в листопаді 2016 року зі спливом позовної давності, оскільки внаслідок розірвання кредитного договору в односторонньому порядку з 1 липня 2010 року банк змінив строк виконання зобов'язання, тому право на позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки виникло в позивача в липні 2010 року. Підстав для переривання перебігу позовної давності суди не встановили, про поважність причин пропуску позовної давності позивач не заявляв.
Переглядаючи в касаційному порядку справу, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив такі правові висновки.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).
Верховний Суд зазначив, що варто розмежовувати:
- вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam);
- вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem).
Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю в три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
У ст. 264 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається в разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
ВС вказав, що тлумачення цієї статті дає підстави для висновку, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов'язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов'язком, у тому числі забезпечувальним.
Отже, вчинення позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов'язанням, не перериває позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов'язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.
Читайте також: Застосування строку позовної давності в адміністративному судочинстві: що передбачено
Усі рішення українських судів доступні в системі VerdictumPRO. Отримуйте доступ до бази із 94 млн судових справ із можливостями аналітики. Замовте VerdictumPRO окремо, або ще із 50 цифровими інструментами у складі LIGA360:Юрист.
