Велика Палата Верховного Суду в справі про заповіт дозволила нотаріусу здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, відійшовши від раніше визначеної правової позиції
Нещодавно Великою палатою Верховного Суду в рамках справи №522/9893/17 було здійснено дуже цікавий відступ від раніше зроблених висновків Верховним Судом України, викладених ним у постанові від 20 лютого 2013 року у справі №6-2цс13, згідно якого нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусом у межах свого нотаріального округу та за місцем знаходження приміщення державної нотаріальної контори, в якій працює державний нотаріус, або приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Законодавством заборонено нотаріусу здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу.
На існуванні саме вказаної судової практики була побудована судова стратегія захисту інтересів Клієнта у спорі, що тривав практично 6 років. Заповіт був складений заповідачем у лікарні за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж, вул. Вітряного, 69-А, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за межами нотаріального округу цього нотаріуса, і на час посвідчення ним спірного заповіту він не здійснював заміщення іншого нотаріуса у Вишгородському районі Київської області, а отже, діяв з порушенням пункту 2 глави 1, глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
Більше того, залишається чинною стаття 13-1 Закону України «Про нотаріат», яка визначає, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщення, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених законом.
На думку, Великої палати Верховного Суду у справі №522/9893/17 законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право - встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить. Тому штучно віднаходити підстави для того, або визнати заповіт нікчемним, коли нотаріус посвідчив заповіт, хоча б і не в межах свого нотаріального округу, видається вкрай нерозумним. Не відповідає це, на думку Великої палати Верховного Суду, і засадам справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача.
Порушення норм про необхідність додержуватися нотаріусом свого нотаріального округу може тягти відповідальність нотаріуса, передбачену законом, але не тягне нікчемність заповіту, посвідченого з таким порушенням. Адже правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом.
Викладене, на думку Великої палати Верховного Суду, дозволяє дійти висновку про юридичну необґрунтованість визнання заповіту нікчемним лише в разі його посвідчення нотаріусом за межами нотаріального округу. За відсутності норми, якою би передбачався такий негативний наслідок, в суду немає підстав для визнання заповіту нікчемним.
Крім того, Велика палата Верховного Суду підкреслює, що вивчення мотивувальної частини постанови Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №522/9893/17 свідчить, що в ній не наведені жодні обставини, з якими може пов'язуватися нікчемність заповіту у контексті частини першої статті 1257 ЦК України.
Разом з тим, постанова суду апеляційної інстанції у справі №522/9893/17 відсилає в тому числі і до положень частини першої статті 1257 ЦК України, нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. А далі колегія суддів керується спеціальною нормою у відношенні до вказаних відносин ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» та правилами пунктів 2 та 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій.
Велика палата Верховного Суду, аналізуючи частину першу статті 1257 ЦК України, вказує, що нею встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. При цьому, враховуючи, що розташуванням вказана стаття є останньою у главі 85 ЦК України про спадкування за заповітом, за правилами розміщення правових норм стаття 1257 встановлює правові наслідки саме тих вимог, які викладені до форми та посвідчення заповіту у главі 85 ЦК України. Виходячи, з наведеного недотримання будь-яких інших вимог не може мати наслідком недійсність заповіту на підставі частини першої статті 1257 ЦК України.
Відтак, Велика палата Верховного Суду резюмує, якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, відкидаючи повністю спеціальні норми в цій частині Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Не втрачайте важливу інформацію в кризових ситуаціях! Будьте в курсі розкладу судових засідань та завантаженості суддів. Відстежуйте судові справи по контрагентах, аналізуйте правові позиції та судові рішення з понад 90 млн. Формуйте власну сильну позицію із системою аналізу судових рішень VERDICTUM. Отримайте тестовий доступ за посиланням.
Читайте також: Що робити, якщо на вас складено заповіт: Мін'юст
