Розміщення особи під вартою разом з іншими людьми, які перебували на карантині через Covid-19, а також неможливість забезпечити доступ до правничої допомоги через карантинні заходи складали порушення конвенційних гарантій.
Таких висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі «Фейлазу проти Мальти» (заява № 6865/19), повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
Громадянин Нігерії Джозеф Фейлазу, який перебував на Мальті, був визнаний винним у злочинах, пов'язаних з наркотиками, а також в опорі працівникам правоохоронних органів під час відбування покарання, та мав бути депортований.
В очікуванні висилки він перебував у в'язниці, де його переводили на різні режими безпеки, що, на думку Фейлазу, перешкоджало його доступу до медичних документів, до правової допомоги.
Оскільки органи влади Нігерії відмовилися видати проїзний документ, чоловіка до цього часу не депортували.
Фейлазу звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись, зокрема, на статтю 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження), статтю 5§1 (право на свободу і безпеку) та 34 (право на індивідуальне звернення) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився, зокрема, на умови тримання під вартою, а також на те, що деякі періоди його тримання під вартою були незаконними і держава перешкоджала здійсненню його права на звернення до ЄСПЛ.
Так, попри те, що Фейлазу подавав кілька скарг до ЄСПЛ, юрист, який надавав правову допомогу, не реагував на ці скарги. Більше того, через труднощі у спілкуванні між заявником та його адвокатом останній просив про відсторонення від справи. Але суди не вирішили це через пандемію Covid-19.
У частині умов тримання заявника під вартою суд у Страсбурзі занепокоївся твердженнями щодо відсутності вентиляції, функціонуючих туалетів і шкідників. Зокрема, ЄСПЛ був вражений тим, що заявника тримали одного без доступу до природного світла протягом 77 днів. Він також не мав доступу до прогулянок на свіжому повітрі. Окремо високі судді звернули увагу на неспростовані Урядом твердження, що заявника розмістили з особами, які перебували на карантині через Covid-19, коли здавалося, не існувало медичних причин для цього.
У світлі вищезазначеного Суд виявив порушення прав Фейлазу відповідно до статті 3 Конвенції.
Суд також встановив, що органи влади недостатньо ретельно розглядали питання його депортації, а також те, що причини затримання заявника втратили актуальність (порушення права заявника на свободу та безпеку). Він також виявив, що органи влади не гарантували право заявника на подання заяви до суду, оскільки вони втручалися в його листування і не гарантували йому належне правове представництво.
З урахуванням усіх обставин суд постановив, що Мальта повинна виплатити заявникові 25 000 євро відшкодування моральної шкоди.
Слідкуєте за справами ЄСПЛ? Скористайтесь системою LIGA360: Юрист. Тут зібрано 60 тис. рішень ЄСПЛ з автоперекладом українською мовою, є короткі огляди. Справу легко знайти завдяки інтелектуальному пошуку, і до неї видаються пов'язані судові рішення. Спробуйте LIGA360: Юрист просто сьогодні.
Читайте також:
Захист права власності та державна реєстрація прав на нерухомість: практика Верховного Суду
