Суть справи: державний виконавець звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Він зазначив, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження з примусового стягнення майна боржника (в тому числі - частини домоволодіння) в рахунок відшкодування підприємству матеріальних збитків.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, син боржника набув право власності на вказане домоволодіння на підставі договору дарування; разом із тим за позовом підприємства цей договір рішенням суду визнано недійсним.
Реєстрація права власності боржника на домоволодіння не відновлена, а судове рішення добровільно він не виконує.
Місцевий та апеляційний суди задовольнили позов державного виконавця. Такі рішення були мотивовані тим, що боржник є власником частини домоволодіння, разом із тим це право боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, що перешкоджає виконанню судового рішення.
Колегія суддів Цивільного суду ВС погодилась із таким висновком.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 50 Закону «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідну постанову по справі № 676/1314/19 ВС прийняв 10.02.2020. Ознайомлюйтесь з її повним текстом в системі аналізу судових рішень VERDICTUM, отримавши тестовий доступ за посиланням.
Вам також може бути цікаво:
Коли настає кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення