За порушення Закону з боку державних органів постраждалому може бути відшкодована моральна шкода розміром 3 млн. гривень, якщо останній зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, був відсторонений від посади, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань.
З відповідним рішенням КЦС ВС від 11 жовтня 2019 року № 757/53996/17 можна ознайомитися у VERDICTUM. Замовити тестовий доступ можна тут.
Особа звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби, прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури.
Суд перщої інстанції позовні вимоги задовольнив частково та стягнув на користь позивача за рахунок державного бюджету втрачений заробіток, вартість неповернутого майна, компенсацію моральної шкоди у розмірі 500 тис. грн.
Рішенням апеляційного суду розмір моральної шкоди змінено та визначено у сумі 3 млн. грн.
Державна казначейська служба звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів, визначаючи шкоду в розмірі млн грн, суд апеляційної інстанції посилався виключно на висновок експерта, відступив від положень ст. 13 цього Закону та не навів мотивів такого обрахування з посиланням на інші докази.
ВС погодивуся з рішенням апеляційного суду з огляду на таке.
Згідно Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов'язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).
Частково задовольняючи позовну вимогу, суд першої інстанції зазначив, що розмір такого відшкодування у 500 тис. грн. є достатнім для розумного задоволення потреб позивача.
Скасовуючи рішення суду в цій частині апеляційний суд виходив з того, що позивач без відповідної правової підстави більше 60 місяців перебував під кримінальним переслідуванням. При цьому 2 роки і 8 місяців він утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на його життя. Після цього позивач також був обмежений у вільному виборі місця знаходження та поведінки, оскільки відносно нього було застосовано домашній арешт та особисте зобов`язання. При цьому подані постанови про закриття кримінальних проваджень відносно нього свідчать про безпідставність не тільки утримання під вартою але і взагалі кримінального переслідування.
Суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим та доведеним той факт, що у зв`язку з таким переслідуванням з боку правоохоронних органів, які згодом закрили кримінальні провадження відносно позивача, останній зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, був відсторонений від посади, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань. При цьому наявність такої шкоди, як вже зазначалося вище, визнається та не заперечується й відповідачами, які фактично заперечували лише щодо розміру її відшкодування.
Суд встановивши всі обставини справи, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту його тривалого безпідставного утримання під вартою зокрема, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, прийшов до обґрунтованого висновку, що належний розміром відшкодування моральної шкоди в даному випадку складає 3 000 000 грн., що відповідає принципу розумності та справедливості.
