Народний депутат Валерій Писаренко зареєстрував у Верховній Раді законопроект № 10282 щодо підсудності окремих категорій адміністративних справ.
Запропоновано змінити підсудність адміністративних справ, які стосуються оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Ці категорії адміністративних справ, що на сьогодні розглядаються у першій та апеляційній інстанції виключно Верховним Судом, розглядатимуться у першій інстанції окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, у складі колегії з 5 суддів.
ЮРЛІГА поцікавилась, що з приводу подібної ініціативи думають судді Окружного адміністративного суду м. Києва, зокрема, голова суду Павло Вовк.
ОАСК вже розглядає справи у спорах із суб'єктами владних повноважень |
Наразі ОАСК діє в межах юрисдикції, чітко визначеної положенням КАС України. Не бачу сенсу цитувати положення процесуального законодавства, але для загального розуміння можна зазначити, що ОАСК розглядає справи у спорах із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Зокрема, виключно ОАСК має повноваження щодо розгляду спорів з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених КАС України, спорів щодо анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії, тощо.
У випадку зміни підсудності судді ОАСК зможуть розглядати справи нарівні з Верховним Судом |
Таким чином, судді ОАСК мають значний досвід у розгляді справ, відповідачами у яких виступають вищі органи державної влади та їх посадовці, тобто справ з політичною складовою. Тому, в разі прийняття змін щодо підсудності окремих категорій адміністративних справ в частині оскарження рішень, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, є всі підстави стверджувати, що якість їх розгляду жодним чином не постраждає у порівнянні з тим, якби їх розглядав Верховний Суд.
Зміна підсудності дозволить розвантажити Верховний Суд, який зможе зосередитись на забезпеченні єдності судової практики |
Особисто я вважаю запропоновані зміни позитивними, оскільки таким чином не лише буде забезпечено визначену КАС України гарантію апеляційного та касаційного оскарження судових рішень у таких справах, що наразі в цій категорії справ має місце в досить урізаному вигляді, але й дозволить якісно розвантажити Верховний Суд, у зв'язку з чим він зможе якісніше зосередити зусилля на своїй основній функції як найвищого суду у системі судоустрою України - узагальнення судової практики та забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій.
Більше того, безпідставно говорити про запропоновані зміни як про певну новацію в адміністративному судочинстві, адже ще за першої редакції КАС України справи вказаної категорії були підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, тобто ОАСК. Відповідно, за логікою законодавця, подальші зміни в КАС України в частині зміни підсудності таких справ мали негативний характер, а отже випробування часом не пройшли. Відповідно, в даному аспекті проект закону являє собою швидше повернення до витоків.
Якісне судочинство здатна забезпечити колегія з трьох суддів |
Єдиним недоречним моментом вважаю положення законопроекту про те, що такі категорії справ мають розглядатись колегією суддів у складі п'яти суддів. Як засвідчує багаторічна практика ОАСК, при вирішенні спорів, відповідачами у яких виступають вищі органи державної влади та їх посадовці, оптимальний склад колегії суддів становить три особи. На мою думку, наприклад, відсутні підстави вважати, що питання правомірності указу Президента України апріорі є більш комплексним, трудоємнішим та, відповідно, важчим для вирішення ніж, скажімо, питання правомірності постанови Кабінету Міністрів України. Впевнений, мене б підтримали колеги з апеляційних інстанцій, які розглядають адміністративні справи виключно колегіями у складі трьох суддів. Проте, в будь-якому разі, остаточне рішення у цьому питанні має прийняти законодавець.
