Можна довго сперечатися щодо того, чи замінить юридичну професію штучний інтелект у майбутньому. Але те, що інформаційні технології міцно ввійшли в діяльність юридичних компаній, що розвиваються, не викликає сумнівів. Legal tech - це радше характеристика й тенденція розвитку ринку юридичних послуг, ніж у чистому вигляді інновації. При цьому самі юристи досить часто є генератором ідей для розробників legal tech (далі - розробник). Як наслідок, питання, яке слід розв'язати, - як правильно з юридичного погляду й оптимально з погляду "витратного" оформити відносини з розробниками legal tech-рішень. Розглянемо деякі варіанти побудови цих відносин.
Варіант 1. Класичні трудові відносини: оформлення трудового договору з розробником згідно з Кодексом законів про працю України
Такий варіант передбачає в цьому разі стандартний перелік дій, який застосовують під час приймання на роботу найманого працівника: зарахування розробника до штату юридичної компанії; оформлення трудового договору шляхом, наприклад, видання наказу; запис до трудової книжки; виплата заробітної плати з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб, військового збору й нарахуванням єдиного соціального внеску. Водночас можлива специфіка цих трудових відносин, наприклад робота віддалено (дистанційно). Зауважимо, що питання дистанційної роботи не врегульовано належним чином нормами КЗпП швидше з причин морального старіння цього нормативно-правового акта. Однак дистанційну роботу не заборонено чинним законодавством, необхідно лише чітко визначити в трудовому договорі всі умови трудових відносин на відстані.
Цінність legal tech-рішень - це не лише оптимізація роботи юридичної компанії та зручність для клієнтів, а й результат - інтелектуальна власність. Відомий крилатий вислів "Хочеш щось мати - будь готовий це захищати" вельми актуальний, якщо говорити про питання інтелектуальної власності в разі трудових відносин із розробником.
Відповідно до ст. 429 Цивільного кодексу України особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт; майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором. Своєю чергою, за нормами ст. 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.
Як бачимо, колізія в законодавстві очевидна. Як засвідчує практика, спори між роботодавцями й розробниками щодо прав інтелектуальної власності та її захисту могли б і не виникнути, якби всі аспекти авторських правовідносин було прописано в трудовому або авторському договорі з розробником.
Про нюанси роботи розробників на аутстаффі та про укладення цивільно-правового договору з розробником - фоп, читайте в матеріалі ЮРИСТ&ЗАКОН за посиланням.
Щоб отримати доступ до інших матеріалів інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН, скористайтеся вільним тестом та оцініть увесь масштаб і переваги послуг, що надаються.
