Усім відомо, що характерною рисою українського законодавства про працю є застарілість його норм, які й досі нагадують регулювання в умовах планової економіки. Тому не дивно, що протягом багатьох років законодавство (з деякими винятками) майже не виділяло керівників як особливий вид працівників, і не давало можливості звільнити їх за спрощеною процедурою. Однак останнім часом саме ця сфера зазнає змін, у тому числі через розмежування корпоративних і трудових правовідносин (саме такий подвійний статус і мають посадові особи).
Розгляньмо деякі особливості оформлення й припинення трудових відносин з особами на керівних посадах.
Спочатку треба визначитися з термінологією
Для цілей цієї статті керуватимемося визначеннями терміна "посадова особа", наведеними в п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" (далі - Закон про АТ), ч. 1 ст. 42 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон про ТОВ) і ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).
Для АТ посадовими особами є голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор, а також голова й члени іншого органу товариства, якщо утворення останнього передбачено статутом АТ.
Для ТОВ - це члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, установлені в статуті товариства.
Для всіх інших форм можна керуватися положеннями ГКУ, згідно з якими керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. У статуті посадовими особами може бути визначено й інших осіб.
Про додаткову відповідальність посадових осіб компаній та про нюанси їх роботи в світлі корпоративної реформи читайте у материалі ЮРИСТ&ЗАКОН за посиланням.
Щоб отримати доступ до інших матеріалів інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН, скористайтеся вільним тестом та оцінить увесь масштаб і переваги послуг, що надаються.
