Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши справу № 335/9398/16-ц, прийшов до висновку, що заповіт, при складанні якого нотаріус допустився помилки, не може бути витлумачений судом: при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін до змісту заповіту.
Постановою від 5 грудня залишено в силі рішення першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про тлумачення заповіту через визначення адреси будівель, що входять до складу спадкового майна [повні тексти всіх судових рішень у справі можна знайти у Verdictum].
ВС пояснив, що обраний спосіб захисту порушеного права має бути належним: "неточності та помилки у тексті заповіту щодо адреси нерухомого майна (нотаріус помилився у частині зазначення літери "В" житлового будинку) , яке передається у спадщину, за обставин цієї справи не можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статей 213, 1256 ЦК України". Поряд з тим можуть бути заявлені вимоги про визнання права власності на майно у порядку спадкування або про визнання неправомірними дій нотаріуса.
Оцінюючи ефективність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід враховувати, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо дол. спадщини.
При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з'ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
