Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яна Берназюка повернув управлінню Пенсійного фонду касаційну скаргу, оскільки у ній не викладені передбачені КАС підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З повним текстом ухвали можна ознайомитись у Verdictum.
Пенсійний фонд оскаржував ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 826/13030/18. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються, зокрема, обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Разом з тим, скаржник не послався на допущені судом помилки чи порушення.
ВС роз'яснив, що підстави оскарження мають викладатися в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Суд також вважає за необхідне відмітити, що згідно з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, держави-члени мають вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
ВС враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може бути обмежене, зокрема, щодо умов прийнятності скарг:
- такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою;
- такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства;
- держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі;
- умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви;
- зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
