Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що позов до управління Держгеокадастру, яке відмовився затвердити проект землеустрою з відведення ділянки для ведення особистого селянського господарства, повинен розглядати адміністративний суд.
Реалізовуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити з суті права і / або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту і юридичної природи обставин у справі.
Тобто, якщо особа звертається із заявами для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою і надання у власність землі, компетентні органи при ухваленні рішення за результатами розгляду реалізують свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Адмінсуди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, витікають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. У справі № 820/4149/17, що переглядалась, позивач просив захистити свій інтерес в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Його право не було реалізоване в результаті відмови в узгодженні проекту землеустрою з відведення землі. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання землі у власність. Тому відмова в затвердженні проекту землевідведення сама по собі не порушує цивільного права за відсутності обставин, що свідчать про наявність у заявника або інших зацікавлених осіб відповідного речового права на заявлену ділянку. Таким чином, суперечка у цій справі не має ознак приватноправового і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-с.
Крім того, Велика Палата пояснила, що відмовити в затвердженні проекту землеустрою можна виключно через невідповідність його положень вимогам законів і прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації з землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу). Статтею 186-1 ЗК не передбачена можливість направлення проекту землеустрою на доопрацювання листом про розгляд заяви без складання висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою (як це було зроблено відповідачем у справі). Заборонено вимагати додаткові матеріали і документи, не включені в проект землеустрою відповідно до статтею 50 Закону про землеустрій, а також проведення будь-яких обстежень, експертиз і робіт.
З повним текстом постанови ВС від 3 жовтня у справі № 820/4149/17 можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень Verdictum.
