Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Михайлова проти України" від 6 березня 2018 року, визнав порушення ч. 1 (право на справедливий судовий розгляд щодо вимоги безсторонності) і ч. 3(б) ст. 6 (щодо недостатності часу і засобів для підготовки захисту), ст. 10(право на свободу вираження поглядів) Європейській конвенції і статті 2 Протоколу № 7 (право на оскарження притягнення до адміністративної відповідальності).
Олена Михайлова, виступаючи перед судом в якості відповідача у справі про відшкодування заборгованості за комунальні послуги, заявила відвід судді. Заявниця аргументувала відвід посиланнями на порушення безсторонності цього судді у справах, в яких вона була представником або стороною. Також Олена Михайлова звернула увагу на статтю "Батько за сина, брат за брата" у виданні "Ділові новини", в якій досліджувалася справа, яку розглядав цей суддя. У статті вказується, що суддя, на основі корпоративної солідарності суддів дав аналогічне незаконне судження, внаслідок чого людина була помилково засуджена на 8 років позбавлення волі.
Також заявниця відмітила, що, стоячи в коридорі перед судовим слуханням, вона почула як суддя говорив її прізвище і сміявся, що свідчить про особисту неприязнь до неї.
Суддя вказав, що розцінює викладені нею факти як вираження неповаги до суду. Слухання було відкладене на наступний день. У 10:04 наступного дня був складений адмінпротокол за неповагу до суду. Слухання справи по суті відбулося о 10:27. Інший суддя, розглянувши цю справу, визнав заявницю винною в неповазі до судді і призначив покарання у вигляді адміністративного арешту на 5 діб.
Олена Михайлова звернулася в ЕСПЧ із скаргою про порушення ч. 1 (щодо вимоги безсторонності суду), ч. 3(б) статті 6 (щодо недостатності часу і засобів для підготовки захисту), статті 10 (права на свободу вираження поглядів) Європейської Конвенції. Також заявниця скаржилася на порушення статті 2 Протоколи № 7, оскільки українське законодавство на той момент не передбачало можливості оскаржити рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
ЕСПЧ визнав законними вимоги заявниці і призначив компенсацію моральної шкоди в сумі 3 тис. і 5,2 тис. євро судових витрат.