Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 вересня 2015 року розглянув справу № 6-352цс15 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
При розгляді Суд дійшов наступних висновків. Згідно частини першої ст. 1054 ГК за кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму і сплатити відсотки.
Відповідно до ст. 526 ГК зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов зобов'язання і вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай пред'являються.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша ст. 553 ГК).
Положеннями частин першої, другої ст. 554 ГК визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова (субсидиарная) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж об'ємі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поручительства (частини).
За змістом частини четвертої ст. 559 ГК поручительство припиняється після закінчення терміну, встановленого в договорі поручительства. У разі, якщо такий термін не встановлений, поручительство припиняється, якщо кредитор впродовж шести місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо термін основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, поручительство припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя впродовж одного року з дня укладення договору поручительства.
У справі, що переглядається, умовами договору поручительства встановлений термін його дії - до 10 грудня 2013 року, при цьому термін дії договору поручительства співпадає з терміном виконання основного зобов'язання.
У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язань за кредитним договором банк в останній день терміну дії кредитного договору і договору поручительства пред'явив вимогу до боржника і поручителя про дострокове повернення усієї суми кредиту і пов'язаних з ним платежів, що відповідає вимогам частини другої стю 1050 ГК і пункту 4.1.2 кредитного договору.
Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості по кредиту, сплати відсотків за користування і пені, кредитор відповідно до частини другої ст. 1050 ГК змінив термін виконання основного зобов'язання.
У разі зміни кредитором на підставі частини другої ст. 1 050 ГК терміну виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертої ст. 559 ГК шестимісячний термін підлягає розрахунку від цієї дати.
У справі, що переглядається, банк пред'явив позов до поручителя 7 червня 2014 року, тобто в шестимісячний термін, передбачений частиною четвертої ст. 559 ГК, тому цей термін банком не пропущений, а поручительство не припинене.
Така ж правова позиція була висловлена в справах № 6-933цс15, № 6-1085цс15, № 6-1077цс15.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
