На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного суду України 1 липня 2015 року було розглянуто справу № 6-503цс15 за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до двох осіб, що заселилися в гуртожиток на підставі договору з Міноборони, про виселення і стягнення заборгованості за проживання. Термін дії договорів, що послужили основою для заселення відповідачів в гуртожиток, закінчився. Університет як власник гуртожитку, в якому проживають відповідачі, вважає, що користування ними спірною житловою площею після закінчення терміну дії договору, який став основою для проживання, є протиправним, тому поставило питання про виселення на підставі ст. 132 ЖК УРСР.
ВСУ відмітив, що заселення відповідачів в гуртожиток не пов'язане з роботою або навчанням в Університеті, також судами при розгляді справи не встановлено, що вони самовільно зайняли житло, в якому проживають, руйнують або псують його або порушують правила гуртожитку.
Роз'яснено, що при розгляді суперечок, які не врегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.
Главами 58, 59 ГК визначено правове регулювання договорів майнового найму і найму житла, а положеннями ст. 391 ГК захищені права власника від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння.
Оскільки відповідачі проживають в гуртожитку на підставі цивільно-правового договору, термін якого збіг, то власник гуртожитку має право звернутися до суду за захистом своїх прав відповідно до положень ГК.
Також читайте: Жителі, що вселилися до того як будинок став гуртожитком, не можуть бути виселені
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
