На спільному засіданні судових палат у цивільних і господарських справах ВСУ 11 березня 2015 року було розглянуто справу № 6-22цс15 по суперечці про визнання недійсними: рішення селищної ради, держакту на право власності на земельну ділянку і права на землю.
При расмотрении цієї справи була сформульована наступна правова позиція. Згідно ст.173 Земельного кодексу межа району, села, селища, міста, району в місті - це умовна замкнута лінія на поверхні землі, що відділяє територію району, села, селища, міста, району в місті від інших територій. Відповідно до пункту "б" частини 1 ст. 12 ЗК до повноважень сільських, селищних, міських рад в області земельних стосунків на території сіл, селищ, міст відноситься передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб відповідно до справжнього Кодексу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 116 ЗК громадяни і юрособи придбавають право власності і право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Придбання права на землю громадянами і юрособами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування. Як передбачено частиною 1 ст. 122 ЗК, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для усіх потреб.
Таким чином, оскільки вказані норми встановлювали нерозривний зв'язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов'язковим отриманням її власником держакту на право власностісуд апеляційної інстанції, з виводами якого погодився суд касаційної інстанції, безпідставно відмінив рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним держакту на право власності на земельну ділянку.
Виведення суду апеляційної інстанції, з яким погодився і суд касаційної інстанції, про неправильне застосування місцевим судом наведених вище норм матеріального права з урахуванням того, що після переходу права власності на земельну ділянку на підставі договорів купівлі-продажу, які судом визнані недійсними, саме держакт засвідчує право право власності особи, безпідставний, оскільки відповідно до ст. 125, частиною 2 ст. 126 ЗК (у редакції, що діяла на момент укладення договору купівлі-продажу) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. У разі придбання права власності на земельну ділянку за цивільно-правовим договором воно упевняється не державним актом, а що відповідає цивільно-правовою угодою про відчуження земельної ділянкиув'язненим в порядку, встановленим законом.
Здійснення у такому разі на державному акті (визнаному судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не міняє суті такого державного акту як недійсного.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
