Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 лютого 2015 року прийняв постанову у справі № 6-14цс15, предметом якого була суперечка про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Суд зробив висновок, що згідно частини другої статті 79 Земельного кодексу (у редакції, діючій на момент отримання державного акту) право власності на земельну ділянку поширюється у його межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на нім знаходяться.
Відповідно до частини третьої статті 373 ГК, право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар в межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, який знаходиться над і під поверхнею ділянки, заввишки і завглибшки, які потрібні для зведення житлових, виробничих і інших будівель і споруд.
Враховуючи викладене, в правовідносинах, що склалися між реорганізованим з/х підприємством і громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.
Перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатися підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, і не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).
Джерело: ВСУ
