4 лютого 2015 року ВСУ було розглянуте справа № 6-239цс14 за позовом "Приватбанку" про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту. Була сформульована правова позиція, згідно якої виходячи з положень частин 3, 4 ст. 267 ГК позовна давність застосовується судом тільки за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Витікання позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є основою для відмови в позові.
При цьому пункт 7 частин 11 ст. 11 Закону "Про захист прав споживачів", яким кредитодателю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, термін давності якого збіг, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказана частина ст. 11 Закону торкається позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за рішенням таких вимог кредитодателя з метою захисту прав споживача як слабкішої сторони договору споживчого кредиту.
Відмовляючи в задоволенні позову "Приватбанку" про стягнення заборгованості по кредиту, суд першої інстанції, з виводами якого погодилися суди апеляційної і касаційної інстанції, виходив з того, що в спорах по споживчому кредитуванню кредитодателю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, термін давності якого збіг, а тому позовна давність по позову про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони в спорі. ВСУ направив справу на новий касаційний розгляд.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
