Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 4 лютого 2015 року прийняв постанову у справі № 6-238цс14предметом якого був суперечка про зобов'язання усунути порушення.
Суд зробив правовий висновок про те, що старанні дії з реалізації предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або по старанному напису нотаріуса, проводяться по спеціальному порядку відповідно до ст. 41 Закону "Про іпотеку" шляхом продажу на публічних торгах в межах процедури старанного виробництва.
В той же час, якщо старанні дії здійснюються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості і за відсутності судового рішення або старанного напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону "Про старанне виробництво"а не нормами спеціального Закону "Про іпотеку".
Встановивши такі обставини, суд касаційної інстанції не врахував, що у випадку якщо державний виконавець здійснює дії у виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення або старанний напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність або відсутність в діях держвиконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону "Про старанне виробництво". У зв'язку з цим суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Закону "Про іпотеку", що привело до неправильного рішення справи.
За інформацією прес-служби ВСУ
Аналогічна правова позиція була висловлена ВСУ в справах № 6-199цс14, № 6-174цс14.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
