Державна фіскальна служба в листі від 12 вересня 2014 року № 4352/7/99-99-10-02-02-17 узагальнила судову практику ВАСУ і ВСУ з питань оскарження наказів на проведення перевірок і актів перевірок.
Відносно оскарження наказів про призначення перевірок в судовому порядку
Залишається незмінною правова позиція ВАСУ, висловлена в листах від 27.07.2010 р. № 1145/11/13-10 і від 24.12.2010 р. № 1844/11/13-10 відносно того, що видання керівником податкового органу наказу про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, відносно якого прийнято таке рішення. Тому наказ має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини 1 ст. 17 КАС і, відповідно, його правомірність може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. Окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти чинного законодавства, не повинні розглядатися як основа для визнання спірного наказу протиправним, якщо з його змісту представляється можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну основу для призначення відповідної перевірки (визначення ВАСУ від 09.07.2014 р. № До/800/19335/13 (2а-10721/12/0170/7).
Відносно оскарження в судовому порядку акту перевірки, його виводів, а також дій з їх складання
ВСУ відмічає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС, не тягне виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його виводи не можуть бути предметом суперечки. Відсутність спірних стосунків, у свою чергу, унеможливлює звернення до суду, оскільки відсутнє право, підмет судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказовій інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка актуу тому числі і оцінка дій посадовців контролюючого органу по його складанню, виклади в нім виводів перевірки, може бути надана судом при вирішенні суперечки про оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту (постанова ВСУ від 10.09.2013 р. № 21-237а13).
Відносно впливу процедурних порушень, допущених працівниками контролюючих органів при проведенні перевірки, на правомірність винесених по їх результатах податкових повідомлень-рішень
Судова практика ВАСУ у справах відносно оскарження наказів про призначення документальних виїзних і фактичних перевірок враховує правову позицію ВСУ, висловлену в постанові від 24.12.2010 р. Як визначив ВСУ, платник податків, який вважає порушеним порядок і підстави призначення податкової перевірки, повинен захищати свої права шляхом недопуску посадовців контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж орган був допущений до перевірки, надалі предметом розгляду в суді має бути тільки суть виявлених порушень податкового і іншого законодавства, за дотриманням якого стежать контролюючі органи. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необгрунтованість її призначення і проведення, реалізувавши своє право на захист від необгрунтованого здійснення податкового контролю відносно себе. Одночасно допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушеньдопущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів за призначенням і / або проведенню перевірок, можуть бути задоволені тільки у тому випадку, якщо до моменту винесення судової ухвали не сталося допуску посадовців контролюючого органу до спірної перевірки. Інакше, як показує практика ВАСУу задоволенні відповідних позовів повинно бути відмовлено, оскільки правові наслідки обжалуемых дій при таких обставинах є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може привести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.
У рішеннях ВАСУ від 20.08.2014 р. № До/800/1805/13від 12.12.2013 р. № До / 800/32041/13 вказано, що відправлення відповідного листа є достатнім основою для початку перевірки. Факт отримання платником податків повідомлення не є необхідним для виникнення у контролюючого органу права на проведення невиїзної перевірки.
Враховуючи відсутність процедури допуску до невиїзним перевіркамплатник податків не в змозі виразити свою незгоду з правомірністю призначення податкової перевірки до моменту її проведення шляхом недопуску до такої перевірки. Враховуючи це, на думку ВАСУ, в судовому порядку може розглядатися питання про правомірність призначення і / або проведення невиїзної документальної перевірки незалежно від того, сталася така перевірка на час розгляду справи (рішення ВАСУ від 08.07.2014 р. № До/9991/17470/11від 01.07.2014 р. № До/9991/17782/11).
За наявності відповідних підстав суд може визнати протиправним наказ про проведення відповідної невиїзної документальної перевірки, визнати протиправними дії по проведення невиїзної документальної перевірки, враховуючи відсутність у контролюючого органу компетенції на її проведення через недотримання підстав і / або умов для цього (рішення ВАСУ від 28.04.2014 р. № До/800/38854/13).
