На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду 24 вересня 2014 року було розглянуто справу № 6-145цс14 за позовом ПАО "ПУМБ" про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. Суд висловив правову позиціюзгідно якої грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України по зобов'язаннях допускається у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом.
Через положення ст.ст. 192, 533 ГК і ст. 5 Декрету Кабміну від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", вирішуючи суперечку про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен встановити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму у іноземній валюті. Якщо в зобов'язанні визначений грошовий еквівалент в інвалюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається по офіційному курсу валюти на день платежуякщо інший порядок її визначення не встановлений договором, законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, вирішуючи суперечку про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен встановити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
У справі, яка є предметом перегляду, в мотивувальній частині рішення приведені розрахунки заборгованості за кредитним договором з перекладом іноземної валюти в гривню по курсу, встановленому НБУ на момент виникнення заборгованості. Такий висновок суду касаційної інстанції є необгрунтованим і не узгоджується з вимогами частини 2 ст. 533 ГК.
Також ВСУ відмітив, що у разі звуження або обмеження ВССУ аргументів заяви про перегляд судових рішень при вирішенні питання про допуск справи до виробництва ВСУ, справа повинна переглядатися по повних текстах аргументів заяви з посиланням на усі рішення відносно неоднакового застосування норм матеріального права, незалежно від того, що вказано в определениии про допуск.
