18 вересня відбувся круглий стіл "Ліквідовувати не можна зберегти. Де поставити кому в майбутньому господарських судів", організований Асоціацією юристів України. Питання про ліквідацію господарських судів ставиться не уперше, і кожного разу він викликає гарячі спори. На зустрічі експерти зійшлися в думці, що господарські суди потрібні, особливо в процесі єврореформ.
Як відмітив Денис Бугайпрезидент Асоціації юристів України, рішення про ліквідацію господарських судів не можна приймати тільки через "революційну необхідність". Такі питання повинні вирішуватися при обговоренні і на круглих столах.
Ганна Огренчуккерівний партнер Юридичної групи LCFпояснила, що тема важлива у зв'язку з численними законопроектами, що передбачають ліквідацію судів господарської юрисдикції. Можна виділити наступні аргументи "за ліквідацію": 1) низьке навантаження в порівнянні з іншими юрисдикціями, менша кількість розглянутих справ; 2) витрати на зміст; 3) недоцільність створення окремої юрисдикції тільки за ознакою суб'єктивного складу; 4) відсутність єдності правозастосування зважаючи на неузгодженість цивільного і господарського законодавства; 5) відсутність госпсудів у більшості країн світу; 6) недовіра суспільства саме до госпсудів.
Але також можна привести і аргументи "проти ліквідації". По-перше, вища якість правосуддя в порівнянні з іншими юрисдикціями, що, зокрема, проявляється в коротких термінах рішення справ. По-друге, зручність і технологічність здійснення правосуддя : в госпсудах впроваджений електронний документообіг. По-третє, показники невідповідності рішень господарських судів міжнародним нормам, зокрема Європейській конвенції з прав людини - найменший. По-четверте, комерційні суди існують в таких країнах, як Бельгія, Франція, Німеччина. Навіть якщо в деяких країнах вони не виділені в окрему юрисдикцію, вони функціонують як департаменти загальних судів.
Отримавши слово Дмитро Притыкадоктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України, головний науковий співробітник НДІ частки права і підприємництва НАПрН України імені Ф. Г. Бурчака, нагадав, що при розробці Конституції теж були розбіжності з приводу правосуддя, але вони не носили настільки гострий характер. У Конституції врахований досвід попередніх поколінь, дореволюційних традицій існування комерційних судів, тому не варто перекреслювати історію їх створення. За його словами, на користь необхідності існування господарської юрисдикції свідчить і статистика. Зараз до касаційних судів поступає 250 - 260 тис. скарг в рік. Об'єднання трьох юрисдикцій в одну (про ліквідацію адміністративних судів також ведуться спори) не приведе до єдності судової практики, навіть зараз у ВСУ немає єдиної позиції при розгляді деяких питань. Д. Притыка вважає, що подібні пропозиції подаються некомпетентними людьми, адже для розробки законопроекту необхідно знати механізм інституту, що реформується. Самі справи ускладнюються: наприклад, величезний об'єм справ про банкрутство, інтелектуальної власності, корпоративних суперечок. З такими справами не зможуть впоратися місцеві районні суди.
Відповідаючи на питання, чому ж судді місцевих судів не зможуть розглядати господарські справи, адже кваліфікаційні іспити для усіх суддів однакові, Д. Притыка відмітив, що традиція дев'яностих і двохтисячних років, коли до судів прийшли фахівці в економічних питаннях (адвокати, арбітри з міністерств і відомств, навіть студенти), дозволяє зберігати професійний кістяк. Але оскільки зараз це нівелюється, все-таки потрібні законодавчі зміни в кваліфікаційні вимоги, тим паче, що в ст. 127 Конституцій передбачено право стати суддею для особи, що має професійну підготовку з питань юрисдикції суду. У числі проблем судової системи, які варто вирішити в першу чергу, він назвав можливість касаційних судів самим приймати рішення про допуск до перегляду справи до Верховного Суду. Він вважає, що необхідно не ліквідовувати спеціалізації, а дозволити ВСУ в повному об'ємі реалізувати свої повноваження, приймати рішення по суті, що і забезпечить єдність судової практики. Крім того, він вказав на можливість ліквідації Державної судової адміністрації, якщо в держбюджеті визначати витрати на кожен суд.
Проти ліквідації госпсудів виступив і Геннадій Кравчукзаступник Голови Вищого господарського суду України. Він нагадав, що госпсуди існують в германо-романской системі права, тому коли на базі арбітражних судів створювалися господарські, були закладені правильні основи на майбутнє. Зараз вірність такого рішення підтверджується господарською діяльністю, яка ведеться в Україні. Наша країна експортує руду, продукцію оборонного комплексу, збільшується число суб'єктів господарської діяльності, які і є користувачами послуг госпсудів. Г. Кравчук вважає, що господарські суди формують економічний сектор і сприяють наповненню економіки грошима. На це також впливає короткий термін розгляду справ. Крім того, він вважає, що суспільство довіряє професіоналізму суддів, адже кількість справ збільшується. На його думку реформи потрібні в іншому. Так, необхідно чітко визначити компетенцію кожної спеціалізації, оскільки адвокати користуються невизначеністю в нечесних цілях. Також він згоден з Д. Притыкой в частині розширення прав ВСУ і відміни правила допуску справ через касаційні суди. Удосконалення, як він вважає, вимагає і підготовка кадрів, кандидатів в судді необхідно відбирати по бажаних спеціалізаціях.
У свою чергу, суддя Вищого адміністративного суду України Олексій Муравьев відмітив, що господарський суд - це інструмент держави по врегулюванню комерційних конфліктів. Знову таки статистика свідчить, що такі спори в державі є, тому їх необхідно розглядати. А оскільки третейські суди у нас не працюють, потрібний державний примус. До того ж аргумент про ліквідацію госпсудів зважаючи на їх низьку завантаженість не витримує критики: "Це виглядає так: давайте ліквідуємо тих, хто працює у більш-менш нормальних умовах, і збільшимо навантаження тих, у кого вона і так велика". Аргументи про фінансування він вважає недоречними, адже навіть проста передача справ і функцій вимагає витрат, які не будуть меншими. А. Мурашок також згоден і з тезою про неефективність ГСА. Також він відмітив застарівання аргументації про суб'єктний принцип розгляду, адже в ХПК встановлена підвідомчість по предметній осудності: справи про банкрутство, корпоративні спори. Він вважає, що завдяки господарським судам припинилося масове рейдерство.
Відносно недовіри суспільства як аргументу для ліквідації суддя відмітив, що воно торкається усіх судів і викликано, більшою мірою, "заграванням влади з виборцями, завдяки посиланню, що в усьому винні судді". При цьому, наприклад, на приватні визначення відносно нечесних чиновників повинні реагувати ті ж чиновники у виконавчій владі. Це свідчить про деяке безсилля судової влади. До того ж суддя не може почувати себе незалежним, поки йде судова реформа.
Свої пропозиції висловили і присутні адвокати. Так, існує думка, що в першу чергу необхідно ліквідовувати Конституційний Суд України, а його повноваження передати ВСУ. Тоді у останнього з'явиться робота і не буде часу на плани про ліквідацію госпсудів. З 27 суб'єктів територіально-адміністративних одиниць необхідно обрати у ВСУ по одному представникові. Після цього вищі спецсуди працюватимуть як касаційні інстанції, апеляційні суди - виносити ухвали, які негайно набирають законної сили, а суди першої інстанції, - розглядати справу по суті. Судді ж ВСУ, у вільний від конституційних функцій час роз'яснюватимуть норми права в постановах. Суддю, що прийняв рішення, неузгоджене з такою постановою, пропонують відправляти у в'язницю. Юридичне співтовариство повинне вносити свої законопроекти, адже якщо за госпсуди не боротися, їх рано чи пізно ліквідовують, питання ставиться не уперше.
Про необхідність функціонування госпсудів як ефективного механізму контролю влади, заявила і Олена Беляневичдоктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник НДІ частки права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака. За її словами, в госпсудах існує дієвий механізм впливу на владу: суддя може не застосовувати акти, що не відповідають законодавству. В той же час неправильної являється така система перегляду судових рішень, яка дозволяє одній справі проходити по 2 - 3 круги. Подібне не може сприяти авторитетності судового рішення.
Як бачимо, інтрига, закладена в назві, не вдалася. Судді і юристи дійшли висновку, що в кінці речення "Господарським судам бути" пора ставити не кому, а точку.
